КЛІНІЧНА ПСИХОЛОГИНЯ НАТАЛІЯ НАУМЕНКО | Будь-які стосунки з іншими починаються зі стосунків із собою.Людина пр...

Будь-які стосунки з іншими починаються зі стосунків із собою.Людина приносить у стосунки не просто себе — вона приносить атмосферу. Ту, яку вже створила всередині себе.Ніхто не запам’ятає, якою ти була. Запам’ятають, як люди почувалися поруч із тобою.Неважливо, наскільки ідеально ти виглядаєш, якщо всередині тебе — крижаний холод, і поруч із тобою душа іншого завмирає, як під час найсуворішої зими. До будь-якої зовнішності звикають за кілька днів — або навіть хвилин, якщо поруч із тобою тануть вікові криги, що сковували душу.Жодні кандидатські чи докторські ступені не матимуть ваги, якщо поруч із тобою неможливо просто видихнути і розслабитися.Люди йдуть із будинків будь-якої вартості, якщо в них неможливо бути собою — коли потрібно щохвилини грати роль і відповідати очікуванням.Залишається лише мовчання або, в кращому випадку, формальні фрази там, де на будь-яке живе слово у відповідь летить насмішка, оцінка або допит із пристрастю.Не дарують тепло тому, поруч із ким відчувають себе розчаруванням, із ким постійно доводиться виправдовуватися й захищатися, зводячи бетонні стіни до небес.Фундамент здорових близьких стосунків простий:увага та постійне бажання пізнавати;прийняття особливостей, можливостей і обмежень;довіра, тепло й співчуття;межі, у яких зрозуміло й безпечно.І це не лише про стосунки з іншими — спочатку це про стосунки з собою.Про увагу до себе, до свого фізичного стану та здатність якісно дбати про власне тіло, визнаючи його цінність незалежно від мінливих соціальних стандартів.Це вміння розрізняти свої емоції та самостійно їх регулювати, не перекладаючи цю відповідальність на партнера.Уміння говорити про важливе й уразливе — словами, а не через образи чи тілесні симптоми.Це здатність чути власні потреби й уміти задовольняти їх самостійно.На справжню взаємну близькість, на повагу й любов здатна лише зрілість.А незрілість — не про близькість. Вона про бажання через прийняття й любов іншого нарешті прийняти себе.Про постійну потребу в підтвердженні власної цінності з боку інших.Про вимірювання своєї вартості кількістю чужих жертв у свою честь.Кожна людина — найважливіша сама для себе у своєму житті, якою б глибоко не була схована ця правда — як щось соромне, відкинуте.Той, хто забуває про себе, не зможе по-справжньому пам’ятати про іншого.Той, хто сам не зігрітий, не здатен зігріти нікого — не записуючи потім тепло, віддане іншому, у борги.Той, хто не розуміє себе, не зможе зрозуміти іншого — сприймаючи його крізь спотворені ілюзії та мільйони відтінків власних проєкцій.Той, хто не прийняв себе, не зможе прийняти іншого — не зможе дати йому простір, у якому можна просто бути, не прикриваючись глянцевою картинкою.Той, хто відкидає частини власної особистості, ховає шматки душі як непристойні, — не прийме й іншого у його повноті й цілісності.Той, хто не любить себе, не зможе полюбити іншого — маскуючи нелюбов гіперопікою й контролем.Той, хто не має близьких стосунків із собою, не здатен побудувати близькість із партнером.Мрієте про якісні стосунки з іншими — починайте зі стосунків із собою.Анастасія Авербург#стосунки