Українські студії стратегічних досліджень | Чому Суджа - це Україна Короткі нотатки у день соборності мовою істори...

Чому Суджа - це Україна Короткі нотатки у день соборності мовою історичних фактів.27 січня 1918 року був підписаний Берестейський мирний договір між УНР та Центральними державами. Цим договором було визнано державну незалежність УНР Німеччиною, Австро-Угорщиною, Османською імперією та Болгарією.Визнано Державу проголошену IV Універсалом Центральної Ради 22 січня 1918 року.А у ІІІ Універсалі ухваленому раніше, йшлося про входження до складу УНР Курщини, Воронежчини та інших областей, де переважає українське населення, що висловило бажання бути у складі УНР. Таким чином українські етнічні землі Воронежчини та Курщини були визнані Центральними державами частиною УНР.6 березня 1918 року Центральна Рада, спираючись на Берестейський договір, затвердила адміністративно-територіальний поділ УНР, куди увійшло Подоння (Воронежчина та Курщина) із центром у місті Острогозьк.Радянська росія, підписавши й ратифікувавши мирний договір із державами Четверного союзу, погодилася з тим, що Воронежчина та Курщина мають бути у складі УНР.Договір був ратифікований постановою IV Всеросійського з’їзду Рад від 15.03.1918 року.Згодом анексія цих територій і встановлення совєцької окупаційної влади московських більшовиків на територіях Східної Слобожанщини, як де-факто, так і де-юре було окупацією та сприймалося місцевими жителями саме так. Їхні численні звернення свідчать про бажання звільнитися від цієї окупації. Вони неодноразово просили Центральну Раду, Генеральний Секретаріат, пізніше гетьмана Павла Скоропадського та інші органи влади України захистити їх від більшовицьких банд.Зокрема у доповідній записці від 02.07.1918 року від представників землеробів, землевласників Суджанського повіту та міста Суджа; - зверненніпредставників Валуйківських товариств та спілок, Харківської спілки хліборобів і землевласників Острогозького повіту про негайне приєднання до України від 10.07.1918 року; - зверненні делегатів від землеробів південних повітів Воронежчини до гетьмана Павла Скоропадському про приєднання їх території до України 03.07.1918 року.- Отож, коли у 1921 році москва окупувала Україну, то було це в межах визнаних міжнародними країнами УНР, тобто з Вороніжчиною і Курщиною.Звісно якби нинішня українська держава визнала себе правонаступницею УНР, а період 1921-1991 московською совєцькою окупацією у жодної притомної людини не виникало б питань «чия Суджа» як і багато інших етнічних українських територій, які незаконно окуповані та анексовані росією.Я думаю Дональду Фредовичу вже «показали карти».А якщо цікаво дізнатися про спротив росіянам на українських етнічних територіях як і про спротив інших поневолених народів, то готуйтеся до появи у світ книги «Недобровільне приєднання: нариси з історії визвольної боротьби поневолених росією народів», яку буде презентовано трьома мовами під час XII бандерівських читань у столиці воюючої України Києві 7-8 лютого 2025 року. Там буде великий нарис Національно-визвольна боротьба Східної Слобожанщини: українська ідентичність в умовах репресій» про окуповану нині українську східну Слобожанщину автори якого: Ніна Бєляєва, засновниця руху «Східна Слобожанщина», юристка, експертка з питань етнічного переслідування та Андрій Ворон засновник руху «Східна Слобожанщина», історик, доброволець Української Добровольчої Армії.Деталі у першому коментарі…П.С. А нині вітаю побратимів з Днем соборності.Нині Соборність в вояцькому строю.У плечі побратима в оточенній спешці.Що витягне пораненого з поля бою і вивезе на стабік.Коли бойко і гуцул, волиняка і наддніпрянець, чорноморець і азовець, поліщук і степовик бʼються в одному строю щоб звільнити поневолених братів з московських кайдан.Гордий бути в цій лаві…П.П.С. Нині звичайні бійці вітали з самого ранку по рації один одного з Днем Соборності…