Вид з повітря на лінкор «Айова» січень 1944 рік.Загалом лінкори типу (BB-61) «Айова» стали своєрідним підсумком розвитку епохи великих артилерійських кораблів. З їх бойового шляху в роки Другої світової, війни у Кореї, В’єтнамі та навіть у Перській затоці можна зробити кілька висновків:• 406-мм гармати (ГК) показали високу ефективність проти берегових цілей, укріплень, складів, артилерії та скупчень військ, один залп міг накривати великі площі й буквально змішати із землею супротивника.• Великі розміри - добротне бронювання давали хороший запас живучості, корабель міг витримувати ураження великої потужності при цьому залишаючись боєздатним.• Радари й системи управління вогнем важливіші за калібр, для прикладу японський «Ямато» мав потужніше озброєння та броню, але американські радари й системи наведення давали «Айові» величезну перевагу в точності та дальності ефективного бою особливо в нічну пору доби.• Авіація фактично нівелювала лінкори як головну ударну силу флоту, звівши роль стальних гігантів до батарей вогневої підтримки наземних операцій, ППО платформ прикриття ескорту супроводу авіаносців.• Бойова експлуатація також показала слабкі сторони: величезна вартість утримання, складність ремонту (мало який док міг прийняти судна таких габаритів), вразливість до торпед та авіабомб противника, залежність від супроводу менших кораблів ескорту-розвідки, плюс невеликий запас ресурсу гармат головного калібру - робили їх дорогою іграшкою і скоріше ознакою статусу ніж продуктом ефективності.В підсумку лінкори типу «Айова» стали вершиною розвитку артилерійських лінійних кораблів: надзвичайна вогнева міць; висока швидкість; хороша живучість; вогнева сила у підтримці сухопутних операцій яких все ще робили дані кораблі грізною силою, але досвід бойового використання показав майбутнє морської війни належить авіації, ракетним есмінцям, підводним човнам, а не артилерійським стальним гігантам. Мілітарі історія в іграх#флот #сша #дсв