Цим літом я, напевно, прочитала найбільшу кількість художньої літератури, ніж будь-коли раніше.

Ця книга тепер у мене асоціюватиметься з ранками, коли ми поверталися з дачі після ночівлі, щоб уникати обстрілів Києва. Бо переважно я читала її з 6:45-7:30 ранку🤣 Я почала її ще у відпустці по дорозі назад, але тиждень тому ще почала іншу книгу англійською читати (що теж дуже рідко роблю-2 книги одночасно) і ось нарешті завершила.

Сама книга мені сподобалась. Є сюжет, є цікаві діалоги, багато психології та філософії. Хоча місцями мені здавалося, що вона трохи розтягнута. Але, можливо, саме так і має бути в жанрі психологічного роману , коли важливий не лише сюжет, а й сам процес занурення в думки героїв.

Колегам-психологам і психотерапевтам, хто ще не читав, однозначно рекомендую. Це хороший спосіб трохи відкласти професійну літературу, але все одно залишитися у своїй темі 😄

А людям, які не мають стосунку до психології, думаю, теж буде цікаво. Особливо тому, що в романі оживають знайомі імена - Ніцше, Фройд та інші постаті, і через художню історію їх можна побачити трохи з іншого боку.

А ось кілька думок, які я забрала собі з цієї книги:

1. Ми часто страждаємо не лише від того, що з нами відбувається, а й від того, як ми це переживаємо.
Наші інтерпретації, страхи й внутрішні конфлікти можуть бути не менш важливими за самі обставини.

2. Неможливо прожити життя, постійно тікаючи від власної свободи.
Вибір іноді лякає, але навіть відмова обирати - теж вибір.

3. Відповідальність за власне життя не означає, що ми контролюємо все.
Ми не обираємо всі обставини, але можемо працювати з тим, як на них реагуємо.

4. Людина може роками жити відповідно до чужих очікувань і поступово втрачати контакт із собою.
А потім одного дня зрозуміти, що живе не своє життя.

5. Страх смерті часто присутній у нашому житті набагато сильніше, ніж ми усвідомлюємо.
І парадоксально, але усвідомлення кінцівки життя може допомогти проживати його більш повно.

Інша людина може стати дзеркалом, у якому ми нарешті побачимо себе.
Іноді саме стосунки та чесний діалог запускають зміни, яких ми не могли зробити самостійно.

7. І, мабуть, головне - життя варте того, щоб його проживати, а не нескінченно відкладати «на потім».

Не скажу, що це книга, яка перевернула моє життя 😄
Але це точно та історія, після якої хочеться трохи довше посидіти з власними думками.

Моя оцінка - 8/10 ⭐️

Моя 13/12 запланованих на цей рік книг. Рада, що вже опереджаю свою ціль по книгам🤗 #кушнір_pro_books

А ви читали «Коли Ніцше плакав»? Цікаво, як вона вам - особливо якщо ви теж психолог або психотерапевт.