Псалмів 39:1-13 "На закінчення. Псалом Давида. [2] З великим нетерпінням очікував я Господа, і Він вислухав мене та почув моє благання, [3] витягнув мене з ями страждань, з багнистої трясовини, поставив мої ноги на камені та скерував мої кроки, [4] нову пісню він вклав у мої уста — пісню хвали нашому Богу. Багато хто побачить, і їх охопить страх, і будуть надіятися на Господа. [5] Блаженний чоловік, для якого Господнє Ім’я є його надією, який не зважає на марноту і обманливе безглуздя. [6] Господи, Боже мій! Ти вчинив багато Своїх чудес, у Твоїх задумах нема такого, хто подібний до Тебе. Я сповіщав і сповіщав про них: вони намножилися — їх безліч. [7] Жертви і приношення Ти не схотів, але Ти приготовив мені [тіло]. Всепалення і жертви за гріх Ти не забажав. [8] Тоді я сказав: Ось іду, — на початку книги написано про мене: [9] Боже мій, я забажав виконати Твою волю і Твій закон у глибині мого серця. [10] Я благовістив правду на великому зібранні, адже своїм устам не забороню. Господи, Тобі відомо, — [11] Твою правду я не заховав у своєму серці: я проголошував Твою правду і Твоє спасіння, я не приховав Твого милосердя і Твоєї правди від великого зібрання. [12] Ти ж, Господи, не забери від мене Своїх щедрот. Твоє милосердя і Твоя правда постійно мені допомагали. [13] Бо мене оточило зло без кінця і краю, оволоділо мною моє беззаконня, і я не був здатний бачити. Його стало більше, як волосин на моїй голові, тож моє серце покинуло мене."