Проповідь на входження Господнього до Єрусалима смиренний о.Сергій Будовий Слава Ісусу Христу! Дорогі у Христі брати і сестри!Сьогоднішнє Євангельське читання ставить нас на самий поріг Страсного тижня. Ми бачимо дивовижну і водночас тривожну картину: Христос іде до Єрусалима, оточений радісним натовпом, але на цьому шляху вже лежить тінь Хреста.Цей уривок відкриває нам кілька глибоких богословських та духовних істин, над якими я пропоную вам замислитися. Жертовна любов проти прагматичного егоїзмуУ домі у Витанії ми бачимо два абсолютно протилежні стани людської душі:Марія приносить літру дорогоцінного мира. Вона не рахує гроші, не думає про практичність. Це вилив безмежної любові та інтуїтивного відчуття Божественної тайни. Вона помазує ноги Христа, готуючи Його до майбутнього похорону.Юда бачить у цьому лише марнотратство. Він прикривається турботою про бідних («Чому б не продати це за триста динаріїв?»), але насправді його серцем володіє гріх грошолюбства.Богословський зміст: Марія показує нам, що справжнє богослов'я і віра — це не сухий розрахунок, а здатність віддати Богу найкраще, що ми маємо, не чекаючи нічого взамін. Юда ж нагадує, як легко можна замаскувати власні пристрасті та гріхи під виглядом «добрих справ». Парадокс Небесного ЦаряДруга частина уривка переносить нас на вулиці Єрусалима. Люди кричать «Осанна!» (що означає «спаси ж!»), стелять пальмове гілля. Вони бачать у Христі земного лідера, який звільнить їх від римського ярма, особливо після того, як Він воскресив Лазаря.Але як входить цей Цар? Не на бойовому коні, не з мечем у руках, а сидячи на молодому осляті, як і пророкував Захарія.Це образ лагідності, смирення та миру. Христос прийшов перемогти не римських солдатів, а гріх, пекло і смерть. Його Царство — не від цього світу.Наш духовний іспит сьогодніДорогі віряни, це Євангеліє ставить перед кожним із нас дуже чесні запитання:Ким ми є у цих біблійних подіях? Чи ми готові, як Марія, принести Христу «миро» нашого покаяння, нашого часу та любові?Чи не схожі ми на той єрусалимський натовп, який сьогодні кричить Богові «Осанна!», коли все добре і ми чекаємо від Нього земних благ, а завтра своїми гріхами знову кричатимемо «Розіпни Його!»?Вступаючи у дні Страсної Седмиці, залишмо осторонь суєту і прагматизм Юди. Ходімо за Христом не заради земних чудес, а заради Його вічного спасіння. Нехай наше серце стане тією Витанією, де Господь знайде щиру любов і вірність.Амінь.