Імхо.
Це не бунт.
Це реакція.
Команда Федорова працювала на загальну картину, люди просто не хочуть втрачати розуміння цілі і цілісності.
Тому вони виходять.
Ніхто не хоче війни заради війни.

А питання з Головнокомандуючим підтягнулося вже потім, оскільки воно було готове давно. Якщо пан головнокомандуючий дійсно тиснув на Федорова та добивався усунути його як перешкоду, то ця ситуація зараз створена ним власноруч. Питання штурмових підрозділів окремих лиш догріли суспільство.

Жодних теорій змов тут немає.
Не шукайте.
Таке неможливо спланувати і розіграти.
Це просто етап, який ми маємо пройти.

І те, як проходить його Україна, викликає у мене гордість.

Це - імунна реакція.
Реакція на подразник.
На порушення прав людей, на знецінення праці, на радянські підходи. Це показник того, що Україна життєздатна. З усіма болячками і проблемами - у нас є потенціал до життя.

Причина, з якої люди виходили зі зброєю в 22-му проти росіян, та причина, з якої виходять зараз - тотожні. Різні за гостротою, але спільні за поривом.
Справедливість. Гідність. Чесність. Майбутнє.
І те, що люди беруть зараз у руки картон, а не багнети, вважаю нашим дорослішанням, адже йдеться про наші внутрішні питання, які ми вирішимо спокійно.

Це не бунт.
Це віче.
Його не можна знецінювати, бо воно означає знецінення усієї волі народу, яка рухає спротив уже сотні років. І я радий, що Президент схиляється до того, аби до народу прислухатися. Народу, значною частиною якого є військові.

Боже, бережи Україну🙏
Даруй мудрості усім🙏