Отако, просто стоячи на місці, можеш такий сюжетний поворот зустріти, що якби сам думав — то, напевно, не зміг би придумати.Стою собі, дивлюсь на захід сонця. Підходить чоловік, ідуть із онуком. Каже: «Знайшов місце, де можна спокійно побути, щоб ті тцкуни не задовбували?». Я сміюся, кажу: «Та ні, я просто стою». Він каже: «Мене так задовбали ці тцкуни, ну, це ж хіба нормально — отак у балаклавах з балонами ходити?». Я відповідаю: «Ну, це ж трапляється таке, але це ж не скрізь так». Він каже: «Скрізь не скрізь, а є таке. Я ж за мобілізацію, але вона не такою повинна бути».Я мовчу, бо що я йому скажу?А він продовжує.У нього син 22 роки жив за кордоном, мав у дитинстві травму. Навіть якби він був тут, в Україні, його б не призивали. А він прилетів у березні 22-го до України і впросив знайомого, щоб той його влаштував у артилерійську бригаду. По блату, бо за станом здоров'я він не був придатним. За кордоном у нього жінка, син, будинок, гроші. А в Україні в нього — пил, бруд і контузії.Недавно вітали з Днем піхоти. Ну, ця історія не зовсім про піхоту, але.Сьогодні ми говоримо «Ніколи знову». Та час показує, що так не вдається…Завтра росія буде святкувати «день побєди», але ми знаємо, що всі «побєди», які здобувала росія, власними руками, здобувалися за рахунок перерізаних горлянок і закопаних у ярах людей.Ця історія просто про те, що Україна — це більше, ніж земля. Це не точка на карті. Це стиль життя і філософія. Це те, що робить нас нацією, і це є причина того, що ми досі є.Подякував.А. Ще дещо. Те, що можуть витворяти зараз тцк, копи, судді, лікарі - хай це не відволікає наш погляд. Бо це - не дух України. Такі ж люди, як син цього чоловіка - це дух України. Оце треба пам'ятати. А куди ти дивишся, туди, як відомо, і прямуєш.Є в мене, до речі, історія в скарбничці і про голову районного відділення податкової, і про голову районного відділення нацполіції з іншого району, які в 22-му просто пішли рити землю в піхоті. Тому мені ніколи не подобається, коли люди розкидуються словами, чіпляють на когось ярлик лише за те, який одяг людина носить. Кожного окремо судити по його окремих справах. Тільки так. Інакше - це не дух України.А десь далеко від нас, в іншій землі, росте хлопчик, у якому дві Батьківщини. Одна, де він народився. І ще одна - яку подарував йому батько.Слава Україні.