Людина ніколи не була другом природи. Хай які красиві назви ми даємо своїм песикам і котикам, хай який елітний корм їм купуємо. Хай які екозахисні програми ініціюємо.Хай скільки рятуємо безпритульних тварин. У загальному підсумку ми робимо з природою теж саме, що росія робить з Україною.Ми загалом, людство.Ми бачимо цілину і говоримо - тут ми виростимо зернові і матимемо добряче грошей. Так, ми маємо що їсти, але ми хотіли би більш комфортного достатку, тож продамо зернові, аби покупець наш мав можливість викинути хліб, якщо він трошки присохне скраю, і взяти собі свіженький. У нього ж є гроші, а це головне. Ми бачимо корову і говоримо - зробимо собі табун із тисячі голів, зароблятимемо гроші. Це більше, ніж нам треба, аби прогодуватися, але ми зможемо продати рештку. А людина, що матиме гроші, зможе купити собі 5 йогуртів, аби через місяць викинути три. Але то не має значення. Вона ж має гроші. Ми бачимо ліс і говоримо - прекрасно, ми виріжемо його весь і зробимо папір. Нам платитимуть за нього гроші, хтось навіть на цьому папері писатиме екозахисну програму. Та хай хоч що хоче там пише, хач хоч просто викине його. Ми зробимо паперу для дуп, суперніжного паперу для дуп, елітного паперу для дуп. Бо гроші - головні.Хвороби і проблеми, породжені нашим способом життя і невіглаством, штовхають нас шукати нові технологічні рівні для їх вирішення. І в цьому штопорі ми тягнемо з собою в небуття цілу планету. Знищуючи цілі популяції вовків, ми любовно пестимо свого песика, адаптованого до зручних нам розмірів. Убиваючи останнього тигра, ми купуємо найкращий корм для нашого котика, який їсть тільки ту їжу, заради виготовлення якої треба наситити атмосферу викидами. Очима ми дивимося в очі довкіллю і насолоджуємося їх глибиною та красою. А рукою ж ми всадили ніж йому у живіт і продовжуємо штовхати його далі. А коли з очей, що дивляться на нас, течуть сльози - ми винаходимо спеціальні краплі для очей і даємо ордени їх творцям.Це я написав не для знецінення чиєїсь праці. Не для зневаги чиїхось вподобань. Це я написав, аби нагадати нам, що в загальному підсумку ми - не повелителі природи, а рабовласники. І те, що ми любимо м'ясо своїх рабів, не робить нас кращими.Пройде певний час і ми зрозуміємо, що гроші не мають ніякого значення. Реальна тільки реальність. Реальний тільки планетарний ресурс. Який ми виснажуємо. Який нам не буде де купити. Але то буде після нас. Тож - хоч потоп.Забудьте про гроші.Живіть просто.Не шукайте нових речей, якщо старі ще в гарному стані. А якщо вони вам набридли - не викидайте. Подаруйте.Єдине, що має умовну цінність і абсолютно відновлюваний ресурс - це послуги людини людині. На цьому можна не економити, це ніколи не буде дефіцитом. Все решта - поступове перепилювання колоди, над якою ми сидимо над прірвою.