Так бачуНапередодні візиту Президента США до Сі пішов жорсткий "примус до миру". Термін, хто пам'ятає, із рашисткого вторгнення до Грузії.Колись безшумні детективи зірвалися з ланцюга - аж на самого Козиря! Колись віддана господареві профурсетка палить напалмом, зриваючи покриви.У кращих традиціях пропаганди - на першому місці чиста правда про нікчемність, соціопатію та жахливе мародерство Ze кубла.Далі – цікавіше. Далі йдуть мало не дослівні цитати з листівок, що скидають нам на голову. Про "безглуздість війни", про "треба хоч якось, але зупинити", "краще віддати частину, але щось зберегти"Сам Ze заганяється за прапорці. Роби, що скажу, підписуй, що без сопливих затвердимо, відводь війська, куди скажу. Дедлайн – візит Трампа до КНР.А тепер повернемося з небес на землю і подумаємо особисто про своїх та про себе.Слухняні - помруть. Решта – як карта ляже.Що, чим і ким робити – детально зрозуміло. Але у фейсбуці, цьому царстві толерастії, розвивати ці тези треба.Тримаємо зв'язок.Змінюємося контактами в сигнал та симплекс, кому є навіщо.Залишаємося на зв'язку і залишаємось живими. Сподіваємось на диво, руку побратима та силу зброї.Nulla est veritas, omnia licent