Не поділяю захвату промовою канадського прем'єра. За аналогією до всім відомого анекдоту - прекрасно, так. Але не прекрасно-прекрасно. Це наслідок нашого внутрішнього вигорання. У нас президент - чемпіон світу з прекрасних промов. Краще за нього взагалі ніхто не зможе сказати. Тому що язик без кісток, і ним молоти - не мішки вергати. Ми бачили занадто багато слів, не підкріплених взагалі нічим. Я б хотіла вірити, що "середнячки" об'єднаються, простягнуть одне одному руку і зможуть протистояти безумним диктатурам. Але от вся моя стратегія виживання останніх років базується на підготовці до гіршого. Я касандрила про те, що буде велика війна, ще задовго до 22го. Шукала варіанти переміщення дітей, запасалася грошима і все таке. Щось вийшло, щось ні - особливо у плані грошей - але не було одного. Не було шоку, паніки, здивування і ступору у перші дні.Як же ж так, як це могло статися... А от так само і могло, сталося те, що мало статися. Покладаємося на пророків і молодше покоління. Так і зараз. Я не здивуюся, коли Трампу віддадуть Гренландію. Не здивуюся, коли Європа, затиснувши носа, скинеться по мільярду і вступить обома ногами у його "раду миру" чи як вона там.Не здивуюся, коли путін отримає друге дихання, підбадьориться і подвоїть зусилля. Може дійсно нападе ще на когось. Я скоріше здивуюся, якщо цього всього не станеться. Так, на цьому бенкеті ми не за столом, а ближче до меню. Якась така екзотична страва, яку подають у напівживому вигляді. І на цей стіл нас притягнув не Трамп, а Зеленський і його зграя, які хакнули країну у 2019 році. І доки світ зараз шукає на мапі Гренландію і ділить півкулі на зони впливу, нам все одно доведеться переключитися на внутрішні справи. Порівняно з проблемами у нашій країні можлива третя світова (торгова) війна відступає на другий план.