У Мангушській школі №1 знову відбулося «принизливе і важливе» дійство ,- відкриття чергової «Парти героїв». Знову урочистість, правильні слова, натреновані промови й акуратно вибудуваний сценарій скорботи. Смерть - оформлена, погоджена, внесена в план виховної роботи.Нам кажуть, що згадували не абстрактних героїв, а «звичайних хлопців». Тих самих хлопців, які мріяли, любили, жили. Саме це й робить подію ще цинічнішою: їхнє нормальне життя тепер використовується як наочний матеріал - як шлях «від парти до останнього рубежу». Наче це не трагедія, а правильна траєкторія.І тепер - найважливіше. Подивіться на фото з цього заходу.У залі - велика кількість дітей у військовій формі. Форма стала звичнішою за шкільний одяг. Війна - частиною освітнього простору.Дітей привчають до «обовʼязку». Їм показують, ким треба стати, якщо хочеш, щоб про тебе згадували зі сцени. Парта в даному випадку -реклама майбутньої долі, реклама війни та солдата. Найстрашніше в цій історії навіть не таблички з іменами.Найстрашніше - кількість дітей у формі, які мовчки дивляться на все це.Бо система вже працює на випередження.І поки дорослі кажуть, що «герої живі, доки про них памʼятають», варто чесно сказати інше:у цих школах роблять усе, щоб імен для нових парт не бракувало.