Це багато що пояснює в "енергетиці" МОЗу : До 1917 року в парку і біля Олександрівської церкви ховати померлих було заборонено. В час Української революції 1917--1921 років в палацовому парку на початку листопада 1917 року з’явилася перша могила, згодом там поховано було кілька тисяч осіб, найбільше в час більшовицького терору січня-лютого 1918 року. Коротко про деякі з поховань.1.5 (18) листопада 1917 р. перше поховання 10 жертв протистоянні. Це те місце де нині напівзруйнований пам’ятник (з урною). Локалізовано.2. 1-5 (13-18) лютого 1918 р.- поховано від 100 до 300 жертв більшовицького заколоту. Локація втрачена. Сучасний пам’ятник (робітник з прапором) розташований довільно і не пов'язаний з місцем поховання.Неподалік поховано українських вояків захисників УНР. Локація втрачена.3. Кін. січня-поч. лютого 1918 р. – масові розстріли окупаційним більшовицьким військом (муравйовський терор). Червоний Хрест зафіксував більше 5 тисяч вбитих, значна частина з яких поховано у парку. Серед розстріляних троє членів тогочасного парламенту Української Центральної Ради. Місце основної спільної могили можна досить точно локалізувати.4. Поруч з Олександрівською церкво, було поховано малолітнього гетьманича Пала Скоропадського. Локація втрачена.5. 19 грудня 1918 р. в парку поховано 19 січових стрільців і їхніх сотників Ф.Черника та М. Загаєвича, що загинули в Мотовилівському бою в час антигетьманського повстання з відновлення республіканського устрою України. Локація визначається приблизно.6. 15 лютого 1919 р. чергові масові поховання жертв більшовицького наступу. Локація втрачена.7. Травень 1919 р. в парку поховано загиблих більшовицьких вояків, що брали участь у придушенні антибільшовицького повстання отамана Зеленого. Локація втрачена.9. Протягом 1919 р. з’явилося кілька безсистемних поховань різних осіб. Локація втрачена.10. 14 вересня 1921 р. урочисто поховано 14 членів спецгрупи, що прибула з Росії для вивезення з України продовольства і які були знищені місцевими повстанцями неподалік Фастова. Локація втрачена.11. Протягом наступних кількох років парк поповнився кількома десятками могил де поховано тих чи інших компартійних діячів тощо. Локації втрачено.12. 15 червня 1925 р. з Москви до Києва привезено тіло померлого там А.Іванова, одного з учасників антидержавного заколоту у січні 1918р.(т. зв. «січневе повстання»). Локація втрачена. Сучасний надгробок встановлений довільно.13. 1934 р. з поверненням столиці з Харкова до Києва і розташуванню в колишньому царському палаці тогочасного республіканського парламенту ВУЦВК в парку демонтовано Олександрівську церкву, одночасно ліквідовано більшість могил покладено бруківку і асфальт. Залишено лише 2 спільних могили та могилу А. Іванова.В час Другої світової війни надгробки на тих могилах були демонтовано, а після війни встановлено, два з яких не співпадають з місцями поховань.17 квітня 1944 р. на місці вівтаря колишньої Олександрівської церкви похованого вбитого вояками УПА совєтського генерала М. Ватутіна.Таким чином можна твердити, що в період Української революції 1917-1921 років та подальші роки на території парку, переважно в північно-західній його частині (в бік будинку Верховної Ради та Маріїнського палацу) було поховано від 2 до 3 тисяч осіб в спільних та особових могилах.