Передивився на фоні матч з «Бернлі» та уважно слідкував саме за Флоріаном, бо очевидно, що він зараз struggling та suffering найбільше за всіх — нова ліга, нова команда, новий стиль. У «Баєрі» при Хабі Алонсо основна схема виглядала як 3-4-2-1 / 3-2-4-1, яку часто описують як 3-3-1-3 у фазі побудови атаки. Там було три захисники + два опорний — один був чистим руйнівником, один тягав м'яч вперед, перед ними — десятка, це якраз якраз Вірц і попереду нього широка трійка. У Алонсо він опускався глибше між лініями, отримував м’яч у півпросторі і запускав швидкі вертикальні передачі на форвардів — Боніфейса, якому цього року дали під сраку, або Шика. У нього було багато свободи: він часто зміщувався праворуч, комбінував із Фрімпонгом і робив проникаючі паси, залишаючись головним креативним хабом. Структура Алонсо давала йому постійні трикутники для комбінацій: він рідко залишався ізольованим. У Слота нема звичних 3-3-1-3, Арне будує команду з 4-2-3-1, де Вірц будує трійку півзахиста, або сам навіть підтискає Екітіке попереду. Вірц тут — класична десятка під форвардом. Йому треба більше грати ЦФ, менше відтягуватися вглиб або на фланги. У Слота структура більш симетрична, він намагається будувати швидкі зміни флангів через Фло, але зона відповідальності Вірца змінилась — менше будівництва, більше останніх пасів, кросів і забігань у штрафний. Слот активно використовує ширину через вінгерів і крайніх захисників, тож Вірц рідше створює через півфланг — частіше стає «зв’язкою» між опорниками та нападником. З матчем проти «Бернлі» у Фло постійно виникали проблеми — команда Паркера стояла у низькому блоці, не давали простір творчо змінювати напрямки атак, тому Вірц постійно піднімав голову перед кросами та передачами, постійно шукав простір не інтуїтивно, а дивлячись на пусту зону. Секунди, коли Вірц піднімав голову шукати простір, давали шанс команді Паркера йти у пресинг — німець 21 втратив володіння, найбільше за всіх. Видно, що він нервує — коли прості задачі, які у Німеччині були інтуїтивно зрозумілі, тут займають додатковий час, та ще й під тиском. Перша задача — розібратись, як бути творчим під противниками, далі — звикнути до рухів партнерів. Ну і паралельно треба зробити хоча б одну результативну дію, бо до агента 007 вже близько.