Я не до кінця розумію суспільне обурення. Мене надихають прес-конференції Володимира Олександровича Зеленського. З усіма оцими зашкварами, зневагою до журналістів, підкресленням гнилості гнилого оточення. І все ж це на фоні просто астрономічної корупції з мільйонами євро в багажниках, втікачами ватних виродків через кордон, на якому затримують лише тих, у кого немає депутатського мандата правильної партії, або немає мультильярдів грошей в офшорах. Мене надихають героїчні історії про те, як вистояла Банкова, коли не вистоював бетон в Ірпені і коли бідні цивільні на заклик депутатів правильної партії лишались в пастці. Дехто з них навіки. Надихає… надихає… чому надихає? Бо… якщо при таких проблемах в верхівці український народ (це не якесь метафоричне щось, це спільнота цілком конкретних людей, які попри все працюють на перемогу) відбив першу навалу і продовжує системно третій рік чинити опір росіянам, не погоджуючись на замирення, «задивляння в очі» і всяку таку дичину, то цей народ дуже і дуже ок. Військові, волонтери, вчителі, журналісти, бізнесмени, митці, письменники, шахтарі, робітники… всі-всі-всі дуже ок. А тільки уявіть, якщо того кодла б меншало з кожним днем… У країни фантастичні перспективи. Що там не кажіть, але за 30 років наша країна сильно спрогресувала в плані розбудови сильного і свідомого громадянського суспільства. Звісно, завжди є куди краще. Та все ж, це виглядає як чудовий підсумок 33-ї річниці Незалежності. Я більше скажу. Цінуйте те, що є змога чути, що Він думає, коли говорить без папірця. Було б гірше, якби Він вмів говорити на публіку не те, що думає насправді. Все-все, припиняю розгойдувати. Будьте оптимістами. Всіх обійняв. Майте тиху ніч. P. S. Якщо серйозно, Україні перемога потрібна ще й для того, аби нарешті провести вибори. Всі і всюди. Будь-яка залізна витримка піддається корозії від того мороку, що відбувається навколо. Але все буде добре. P. S. 2. На фото просто красива надихаюча машина з оптимістичним тактичним знаком.