Зазвичай я не роблю селфі із незнайомими людьми, але тут - на фото - я уявлення не маю, як звати цього хлопця. Тим не менш, із задоволенням про нього напишу, бо хороший сервіс має підсвічуватись. А тут ще й ситуація нестандартна і ризикувала перерости в розпач. Тож читайте і сприймайте цей пост як безкоштовну щиру рекламу. Отже. Телефон - це мій робочий інструмент. Його значення в моєму шаленому вихорі щоденних подій важко переоцінити. Важливішими є тільки джинси і ліхтарик в правій кишені куртці, яким я роздивляюсь іржаві рами корчів. Почала помирати на моєму iPhone SE батарея. В принципі, епловоди всі в курсі, що у айфонів лиш два недоліки - це мала батарея і придуркуватий порт зарядки лайтнінг, який, слава європейським директивам, віднині заміняють на людський тайп-сі. На попередніх моделях акумулятори я міняв сам. Мав інструмент, час, натхнення, але на нинішній серії SE там ще треба чіп перепаювати. Приперся я у вересні на радіоринок на Караваєвих дачах в оцей сервісний центр, попросив поміняти, забрав телефон, розплатився і пішов.- Шо тут такого?- спитаєте Ви. - Поміняли за гроші і в чім дивина? В тім, що вчора цю батарею роздуло і ємність акумулятора падала просто на очах. Сьогодні я з важким серцем і готовністю до скандалу зайшов до хлопців та реально очікував набору стандартних фраз:- чим заряджали?- електрика була сертифікована?- а шнур сертифікований?- а в розетці 220 вольт було чи більше?- а, так ви ще й телефоном користувалися? - це вже точно не гарантійний випадок. Але ні. Пан на фото щиро здивувався проблемі, мовчки забрав телефон і відніс у майстерню. Без жодного слова і коментаря. За певний час я тримав у руках свій повністю справний апарат і лиш спитав:- Що я винен?- Нічого. Вибачте. Брак трапляється. Я, якщо чесно, онімів. Загалом, сервісний центр Твій гаджет, відразу навпроти ларка поліції на Радіоринку. Раджу. Майте тиху ніч.