Притча «Дерево»​Одне дерево дуже страждало через те, що воно маленьке, криве та потворне. Всі інші дерева по сусідству були набагато вищими і красивішими. Дереву дуже хотілося стати таким самим, як вони, щоб його гілки красиво майоріли на вітрі. Але дерево росло на схилі скелі. Його коріння вчепилося в невеликий шматочок ґрунту, що скупчився в ущелині між камінням. У його гілках шумів крижаний вітер. Сонце його освітлювало лише з ранку, а після полудня ховалося за скелею, даруючи своє світло іншим деревам, що росте нижче схилом. Дереву просто неможливо було вирости більшим, і воно проклинало свою нещасну долю. Але одного ранку, коли його освітлили перші промені сонця, воно глянуло на долину, що розстилалася внизу, і зрозуміло, що життя не таке вже й погане. Перед ним відкривався чудовий краєвид. Жодне з дерев, що росте нижче, не могло побачити і десятої частки цієї чудової панорами. Виступ скелі захищав його від снігу та льоду. Без свого кривого стовбура, вузлуватого і міцного суччя дерево просто не змогло б вижити в цьому місці. Воно мало свій неповторний стиль і посідало своє місце. Воно було унікальним.#притча