​Притча «Собака»Одного разу людина йшла повз якийсь будинок і побачила стареньку в кріслі-гойдалці, поряд з нею гойдався в кріслі дідок, що читав газету, а між ними на ганку лежав пес і скиглив, ніби від болю. Проходячи повз, людина про себе здивувалася, чому ж скиглить собака.Наступного дня чоловік знову йшов повз цей будинок. Він побачив стару пару в кріслах-гойдалках і собаку, що лежить між ними і видає той же жалібний звук. Здивований чоловік пообіцяв собі, що, якщо й завтра собака скиглитиме, він запитає про нього у похилого віку.На третій день на свою біду він побачив ту саму сцену: старенька гойдалася в кріслі, дідок читав газету, а пес на своєму місці жалібно скиглив. Він не міг цього витримати.— Вибачте, мем, — звернувся він до бабусі, — що трапилося з вашим псом?— З ним? — перепитала старенька. — Він лежить на цвяху.Збентежена її відповіддю людина запитала:— Якщо він лежить на цвяху і йому боляче, то чому він просто не встане?Бабуся посміхнулася і сказала привітним, лагідним голосом:— Значить, голубчику, йому боляче настільки, щоб скиглити, але не настільки, щоб зрушити з місця.#притча