Самооцінка ШрьодінгераЗнаєте анекдот про квантові шкарпетки?Це коли у вас є 2 однакових шкарпетки. Одну з них ви відправили на космічну станцію на кораблі Ілона Маска і тепер вона літає там в невагомості. А другу вдягаєте на ліву ногу. І рівно в цей момент десь далеко-далеко в холодному космосі друга шкарпетка миттєво стає правою. Світло іще тільки шнурує кросівки, щоб туди рвануть, а ваша шкарпетка вже змінила свою якість.Я от думаю, що з професійною самооцінкою все те ж саме. Я можу думати про себе, що я суперпрофесійне сонечко, а тоді хтось важливий раптом каже про мене дещо протилежне. І все, я миттєво міняю свою думку про себе. Ніяке я не сонечко, а дуже навіть навпаки, сум і занепад, всьо пропало, повзем в помиральну яму.Я сама, мої компетенції і якості при цьому не змінились взагалі, помітьте. Які були, поки я була сонечком, такі і лишились.Це спрацьовує в тому випадку, якщо моя професійна самооцінка по суті своїй - самооцінка Шрьодінгера. Позитивна і негативна одночасно. І вкрай, вкрай нестабільна стосовно випадкових впливів ззовні. До речі, інші люди це помічають і часто вміють цим користуватися. Я пам'ятаю роки, коли працювала фактично без грошей, за саму лише похвалу. Бувало, що пахала конячкою, аби тільки стерти цей несхвальний вираз з обличчя керівника. Самооцінка, якщо в ній нема "само" - ідеальний пульт управління нами. Якщо я сама про себе нічого не думаю, інші подумають за мене, і геть не в моїх інтересах. Так і буду бігати між красивими і розумними, лівими і правими, хорошими і поганими. А того, що треба мені, так і не зроблю.Навіть не подумаю в той бік.