Зміїне лігво

Ботокс, філери, операціїЯ мільйон разів міняла свою думку з приводу цього і може в майбутньому ще передумаю, але найчастіше я схиляюся до натурального старіння. Я абсолютно не засуджую жінок, які собі все це роблять, головне щоб безпечно і якісно, та й сама б зробила собі як мінімум ринопластику. Тим не менш, мене зупиняють думки про те, наскільки негативний вплив на нашу психіку мають поточні «норми» краси, та те, що жінкам заборонено старіти. Будь-який прояв віку вважається негарним, стидобним, ніби ти втрачаєш свою цінність. Але це все повна маячня, бо з віком жінки стають тільки красивішими. Сильнішими, більш вражаючими, одним словом - королевами. Наостанок хочу сказати, що яка б не була зовнішність - в ній можна знайти красу. Не варто зациклюватися на своїх недоліках (тобто на тому, що конвенційно вважається недоліками). Краса це не вроджене. Краса це харизма, це догляд за собою, це енергія, гумор, сексуальність, розум, та впевненість в собі. У мене все, дякую, що прийшли на мій TED-talk😂

одразу заліплю по першій пропозиції пост (але свої все одно закидайте, я наберусь ідей наперед) Питання було звідки в родині взявся Бончик: йшов 20й рік, я з чоловіком застрягла в локдауні. Я була в страшній депресії і почала заганятись, що хочу кота. Прикол в тому, шо тоді от кіт ну зовсім нікуди нам не вперся - ми жили з родиною чоловіка, бо не могли повернутись в Китай, а також у нього на котів алергія. Тим не менш, він наполіг, щоб ми взяли кота, тому що хотів мене розрадити. Отак ми й пішли одного дня в притулок обирати собі нового члена родини. Там я посипалась за пʼять хвилин бо мені всіх стало шкода, але Бончик явно так хотів саме до нас додому, що ледь не вистрибнув з клітки. Своїм милим хрюканням він вкрав наші серця і поїхав звідти в мене на ручках. Потім ще ми його довго лікували, а пізніше тягли в Туреччину, але я ні про що не шкодую. Чоловіка Бончик зцілив від нелюбові до котів, і обом нам кожен день дарує купу щастя❤️ пишіть і свої історії про те, де хто зустрів своїх домашніх улюбленців