Жіноча праця має ціну. Ми витрачаємо величезну кількість ресурсу на те, щоб читати, аналізувати, навчатися, створювати ідеї, писати тексти, вести комунікацію, організовувати процеси, просувати проєкти, підтримувати інших і тримати в голові десятки невидимих задач. Значна частина цієї роботи досі сприймається як щось, що жінка має робити за замовчуванням: пояснити, допомогти, вислухати, підказати, організувати, навчити, емоційно підтримати, знайти рішення. Так ми поступово опиняємося в ролі універсального сервісу для інших людей. Ми маємо уважніше ставитися до того, куди йде наш ресурс — знання, час, увага, ідеї, здатність створювати, комунікувати й організовувати мають економічну цінність. Їх можна вкладати у власну освіту, професію, бізнес, творчість, дослідження, фінансову незалежність і створення середовищ, де інші жінки також отримують можливості. Звучить незручно, але часто час витікає на обслуговування інших. Жіноча солідарність не означає, що одна жінка повинна постійно бути психологом, наставницею, організаторкою, консультанткою, рятівницею чи «мамою» для іншої безкоштовно. Мені набагато ближча культура, у якій жінки створюють одна одній можливості розвиватися, заробляти, вчитися й будувати власні проєкти, ніж культура нескінченного взаємного емоційного та інтелектуального обслуговування. Тому підтримувати одна одну — означає купувати їхні продукти й послуги, рекомендувати їх, створювати партнерства, ділитися контактами та можливостями, інвестувати у жіночі проєкти. Нам потрібна культура, в якій жінка може сказати: «Я допоможу тобі стати сильнішою», замість «Я все зроблю за тебе», і в якій ми нарешті дозволяємо собі витрачати власний інтелект, час і енергію на створення того, що належить нам.