Виникає питання: чому ж саме юдеї, а не хтось інший із численних народів, що населяють прекрасну землю, так рішуче відвернулися від Богині та її великого світу? Адама відіслали на землю, що є порох («З праху ти вийшов, і в порох обернешся», Книга Буття, 3:19). А богиню сусідів із Ханаана називають «гидотою» (2 Книга Царів, 23:13). Звичайно, «немає іншого Бога на Землі, крім Ізраїлю» (2 Книга Царів, 5:15), і цей Бог, природно, їхній племінний бог Яхве: «Наш єдиний Господь!».<...>У своїй роботі «Мойсей і монотеїзм» Фройд задається питанням, чому, тоді як усі інші народи Східного Середземномор'я трактували свої міфи поетично, іудеї з ще більшою запопадливістю наполягали на конкретній (Фрейд називає її «релігійною») інтерпретації уявлень про Бога. Очевидна причина цього, я б сказав, полягає в тому, що і вони, і їхнє племінне божество не змогли зрозуміти, що водяна безодня (tehom), над якою сягав Елохім* у перших двох віршах першої Книги Буття**, це була не просто вода, а сама богиня першого моря, Тіамат (ti'amat). Їхня нездатність належним чином оцінити поетичність її присутності стала початком глобальної помилки, і в першу чергу нездатності зрозуміти самих себе. Саме її, космологічну дружину, потрібно було уважно слухати, особливо коли вони жбурляли Священною Книгою у своїх неслухняних дітей. ㅤㅤ*Елохім - єврейське загальне ім'я Бога, Божества.**«Земля ж була безвидна і порожня, і темрява над безоднею, і Дух Божий сягав над водою».(c) Кемпбелл Дж. "Богині: таємниці жіночої божественної сутності".