Замітки про зовнішність Ліліт У шумерських, акадських і вавилонських текстах Ліліт не має зовнішності — це не жінка з тілом, а функція: ніч, вітер, хвороба, сексуальна загроза. Там немає ні волосся, ні кольорів, ні опису обличчя. У ранній юдейській традиції, в Талмуді та мідрашах, Ліліт уже постає як жіноча істота, і там вперше з’являється мотив довгого волосся. Волосся тут — не краса, а знак дикості, еротичної небезпеки й неконтрольованої жіночої сили. У Кабалі та Зохарі, починаючи з XIII століття, Ліліт пов’язують із вогнем суду, кров’ю, пристрастю та Сітра Ахра. Вона стає «вогняною», але це ще не портрет, а символ: мова йде про якість сили, а не про зовнішність. Реальний злам відбувається значно пізніше — у середньовічній демонології та особливо в XIX столітті. Романтизм і зокрема образ Lady Lilith у Россетті, закріплюють руде волосся як візуальний канон: автономна жінка, краса, загроза. З цього моменту художнє рішення починають сприймати як «традицію». У ХХ–ХХІ століттях руду, вогняну Ліліт активно підхоплює окультизм, феміністична міфологія та попкультура, бо червоний колір є найкоротшим кодом для всього комплексу її значень — ніч, кров, секс, вогонь, бунт і незалежність. Висновок простий: у давніх джерелах Ліліт не руда і тим паче — не готична вампірка брюнетка. Руде волосся — пізній, свідомо сконструйований образ, який прижився не випадково, а, тому що, точно передає суть архетипу.@moon_saturn_occ