Сьогодні виявила, що назву мого освітнього простору можна трактувати трошки по іншому, а саме додати містичного підтексту (ох, як я таке люблю 👻)Я думаю, що більшість знає, що 紅葉 /моміджі/ буквально перекладається як «кленове листя», але за ним стоїть ще й одна з найвідоміших демонічних постатей з класичного театру.

🎭 Театр, кіно і культурна спадщина #art@momiji_typingІсторія про йокая Моміджі відома завдяки п’єсі з театру Но「紅葉狩」 /моміджіґарі/—

«Полювання на кленове листя»), яка з’явилася ще в період Муромачі. У період Мейджі її адаптували для театру кабукі, а у 1899 році Моміджіґарі стала першим сюжетним фільмом в історії Японії. Подивитися можна тут👹 Легенда про відьму Моміджі

За легендою, колись у горах префектури Наґаножила могутня відьма на ім’я Моміджі. Події відбуваються восени — у сезон милування кленовим листям (моміджіґарі), коли люди збиралися в горах на свята під золотими кронами. Самурая Тайра но Коремочі храм Хачіман послав на полювання на демонів. Його шлях привів на гору Тоґакуші, де, за чутками, мешкала особливо небезпечна кіджьо — жінка-демонеса 🤩

На горі воїни натрапили на компанію аристократів, які влаштували свято милування листям. Господинею виявилася надзвичайно вродлива принцеса Сарашіна.

Саке, танці й осіннє листя зробили свою справу — самураї сп’яніли й заснули під деревами. Уві сні Коремочі з’явився бог Хачіман і відкрив правду: принцеса Сарашіна — це і є кіджьо Моміджі, що заховано під маскою аристократки. Бог наказав убити її священним мечем Коґарасумару (小烏丸, «Малий ворон»). Прокинувшись, Коремочі побачив, що меч зі сну справді в нього в руках. Раптом гора спалахнула полум’ям, здійнялася вогняна буря, і перед воїнами постала десятиметрова демонеса з рогами з палаючих дерев! Після жорстокої битви Коремочі зміг здолати відьму гори Тоґакуші.

Але хто знає, чи не трапиться ще біди у сезон милування кленовим листям…

🌚