Четвертий рік війни приносить свої корективи в техніці не тільки ведення бою, але й логістики.Наразі немає відпрацьованої схеми, як підвозити та вивозити піхоту, як годувати та як БК дати.Все вивозить людська сила.Кожному напрямку своя ситуація, своя специфіка, в нашому випадку — страждає логістика.Поняття другої лінії дещо розмилилося разом з появою купи дронів.Тепер не зрозуміло, де небезпечніше: на першій лінії в умовах стрілецького бою чи позаду, де небо кишить дронами, які шукають або чекають.4 з 5 пікапів буде підбито, 5 просто фартане. Піхотинець, вимушений евакуюватися самостійно, бо про великі коробочки у вигляді еваку розмови і не може бути.А якихось пару років тому ми виїжджали на штурм на танках в супроводі з пікапами, еваками та бехами та заїжджали майже в носа, забирали триста та підвозили БК.Хоча, про що казати, якщо ЗІЛ з брьовнами спокійно під'їзжав до позицій, де було 200 метрів до вогневої ворожого кулеметника та спокійно вигружався.Зара щось не зрозуміле.Якщо БК та воду доставляють дронами, то с еваками придумати щось важко.Ми можемо втрачати людей тільки тому, що не було можливості вийти.Раніше вважалось, що сидіти на позиції трьохсотим більше години — то пізда, потім більше дня, а зараз знаю чуваків, які сиділи місяць.Особливо вражають дядьки, які знають всі ризики, які знають обстановку і все одно беруть рюкзака та висуваються на позицію.Треба мати неймовірну мужність, щоб змусити себе це зробити.Війна з кожним роком все важче і важче. Тих, хто здатен та згоден подолати випробування хоча б дійти до позицій — все менше і менше.Вважаємо, що зараз відбувається найбільший акт героїзму українського солдата, де просто згодитись без виїбонів, піти на позицій — вже є показником героїзму.Бо саме цей шлях буде найважчим в житті.Коротше, допомагайте війську! Шлях, який армія проходить зараз — є наразі найважчим за всю історію війни, не тільки нашої, а і всіх за останні років 50 мінімум, а може і більше.Здається, навіть у другу світову легше було.Написати нам | Мерч | Підтримати канал