Коли ти токсична істота, то виникає одна проблема. Необхідно захистити якось самого себе від власних отрут. Нове дослідження показую, як таку проблему вирішив один вид змій.Гримучник техаський (Crotalus atrox) має вражаючий асортимент отрут, який включає щонайменше 20 різних молекул, які пошкоджують тканини, і називаються металопротеїназами. Рпаніше було погано зрозуміло, як рептилія нейтралізує ці білки під час перетравлення своєї здобичі.Фіона Уккен та її колеги з Університету Меріленда, США, визначили набір із п’яти споріднених генів гримучника, усі з яких кодують молекули, які пригнічують активність металопротеїназ.Один із цих генів, який називається Feuta-3, виробляє інгібітор металопротеїнази, активний проти приблизно 20 білків отрути гримучника, а також отрут інших видів гримучих змій. Ген стійкості виник ще у предка гримучих змій та інших споріднених гадюк, які живуть у Південній Америці та Азії, але інгібітор, який кодує Crotalus atrox, відрізняється від протиотрут, які використовують споріднені види змій.Це свідчить про те, що білок, який кодує Feuta-3, набув широкої протиотруйної здатності нещодавно у безпосередніх предків техаського гримучника. Ця властивість може зробити його корисним для терапії ряду укусів змій.Стаття: Ukken, F. P., Dowell, N. L., Hajra, M. & Carroll, S. B. Proc. Natl Acad. Sci. USA https://www.pnas.org/doi/10.1073/pnas.2214880119 (2022).Фото: Karine Aigner/Nature Picture Library