🪲«Жук» / «Скарабей» Річарда Марша став для мене дуже неспішним, атмосферним готичним романом, який більше працює через напругу й поступове розкриття історії, ніж через сам жах. І це, як не дивно, чудово працює навіть зараз.Найцікавіше тут побудова оповіді. Книга поділена між чотирма оповідачами: Робертом Голтом, Сіднеєм Атертоном, Марджорі Ліндон та детективом Чемпнеллом. Кожен із них бачить лише частину подій, тому історія складається поступово, наче старий пазл із потертими деталями. Один герой доповнює іншого, відкриває нові обставини або пояснює те, що до цього виглядало дивно чи незрозуміло. Через це роман постійно тримає цікавість.Дуже сподобалось, що персонажі тут живі й різні за голосами. Їх легко розрізняти, у кожного свій характер і власний погляд на події. Особливо добре це працює в діалогах і моментах, де герої намагаються пояснити те, чого самі до кінця не розуміють.Читання було розміреним і приємним. Це не та книга, яка жене вперед шаленим темпом. Навпаки, вона створює густу вікторіанську атмосферу: темний Лондон, дивні будинки, гіпноз, страх перед невідомим і відчуття, що поруч є щось неприродне. Сам Жук при цьому залишається загадкою майже до самого фіналу, і саме ця невизначеність додає історії шарму.Цікаво й те, що роман вийшов у той самий рік, що й «Дракула», а свого часу навіть був популярнішим за нього. І після прочитання це зовсім не здається випадковістю.4/5🔥