📚«Земля молодих» Катерини Шильпп виявилась саме тією книгою, яку неможливо читати бездумно по декілька сотень сторінок за вечір. Вона написана настільки якісно і густо, що текст буквально змушує зупинятись. Думати. Уявляти.💭 Повертатись до окремих речень ще раз. Мова тут дуже глибока й атмосферна. Іноді мені здавалось, що я реально чую ті мерзенні запахи, які описувала авторка.У книзі постійно присутнє відчуття некомфорту. Задушливі приміщення, темні ходи, липка тривога десь за спиною. Наче на тебе весь час хтось дивиться. Наче треба бігти, але ти не розумієш куди. І ця атмосфера тримається майже до самого фіналу.Фейт дуже сподобалась як головна героїня. Вона не якась “обрана” чи надто сильна персонажка. Звичайна дівчина, полохлива, добра, місцями розгублена. Але саме цим вона й чіпляє. Іноді хотілось дати їй ляща і сказати: “Ану зберись, у нас нема вибору”😠, але через це їй і віриш.Персонажі в книзі взагалі вийшли дуже живими. Хтось дратував. Хтось бісив просто неймовірно. А Кат🥰... ох, ну такого персонажа авторка створила. Дуже люблю подібну загадковість. Він чимось нагадував мені Алукарда своїм вайбом: незрозумілий, тривожний, притягуючий.Окремо хочу виділити оформлення книги💀. Малюнки тут просто насолода. Вони не для галочки, а реально доповнюють моторошну атмосферу історії. Деякі сцени через них ставали ще більш тривожними.Під час читання мені періодично згадувався «Фауст» з його подорожжю крізь щось потойбічне й темне🪦. Але тут зображення цього іншого світу мені сподобалось навіть більше. Воно дуже химерне, страшне і водночас заворожуюче.І окремий плюс за фінал. Кінець книги не злився, не розвалив всю історію, а навпаки дуже гарно все довів до завершення. Мені було цікаво буквально до останніх сторінок.P.S. Боятись не завжди страшно.