Нарешті, зі швидкістю коня-тягловоза, я дочитала «Обитель Помаранчевого Дерева» ✅ І, на жаль (я бачила, що багато кому з вас книга зайшла), мене вона дуже розчарувала:- символічно текст вийшов перенавантаженим. Так, тут і міф про Святого Георгія, і про Єву і яблуко, і артуріанська фігура Моргани/Моргаузи, і кельтська Морріган… але кожен новий шар розмиває попередній. Наприклад, оця вся тема, що є Злий Дракон Вогню, потім Добрі Дракони Води, в той же час текст натякає, що міфічні «змії» це псевдо християнське навʼязування моралі, і в той же час одна з найстаріших Матріархів світу є драконом-перевертнем… в моїй голові воно не стикується, пливе і розлітається на друзки, бо 👉 - світ «Обителі» величезний, але ПУСТИЙ. На початку читачу обіцяють різні країни, культури і народи, а врешті все залишається на рівні стереотипів та широких мазків. Впізнаються псевдояпонці, псевдокитайці та псевдо-оті-на-сході (орієнталізм!), але обʼємним цей світ стає тільки за рахунок ментальної реконструкції і знання, що отут це, напевно, Японія, а оце от щось з Артуріани.- особливо сумними видалися спроби зобразити псевдосередньовіччя, де дозволені одностатеві шлюби і фемінізм другої хвилі. Питання, як виглядає династія та феодальна система без гетеронормативного репродуктивного тиску, залишається відкритим 🫠 і коли наприкінці останнього розділу Королева патетично заявляє, що «жінки - не утроби» і треба змінювати систему, це виглядає пустим слоганом. Я би дуже хотіла побачити, ЯК КОНКРЕТНО псевдосередньовічна артуріанська королева буде поступово змінювати суспільство і з чим вона зіткнеться, але одночасно розумію, що цього не буде- окреме питання, як можна було намагатися написати лгбтк+ френдлі фентезі і застрягти на тропі «сумних мертвих геїв» 🤡- коли в такому величезному світі 70% наративу присвячено псевдоБританії, це просто поганий мемЗагалом, крапати отрутою і розчаруванням можна ще довго, але я ставлю «Обителі» дві перлини з десяти і дуже хочу почути альтернативні враження тих, кому вона сподобалась 🙌#потойбічна_література