Три кванти опівночі | Болотяне технофентезіОстанні півроку, а може вже й більше, я погано сп...

📖 Болотяне технофентезіОстанні півроку, а може вже й більше, я погано сплю, тому часто вночі або дивлюся якесь кіно, або підшукую інформацію для майбутніх відео. У віддалених планах є відео про технофентезі і от днів 10 тому шукав за джерела інформації й крива пошуку закинула мене в тредс чи твітер (я їх плутаю😁), де обговорювалось те, яких жанрів у нас видають зараз найбільше та найменше, щось таке. І от там я помітив один коментар, українською (допис теж був український) щось типу:“На жаль, мій улюблений жанр технофентезі найбільш розвинений на росії тому в нас звісно перекладів не чекати,а в світі його пишуть мало”. І от тут мені є що сказати. По-перше, технофентезі вперше зʼявилося та розвивалося саме у світі ще в ті часи, коли в росії навіть туалетного паперу свого не було. Предтечі технофентезі - це “Magic, Inc.” Роберта Ганлайна (1940 р.), “The Incomplete Enchanter” Спрег де Камп & Флетчер Пратт (1941 р.), “Slaves of Sleep” Рона Хаббарда (1948 р.) тощо. А остаточно технофентезі сформували такі письменники як Роджер Желязни (“Джек Тіньовий”, “Дороговкази” тощо), Андре Нортон (цикл “Відьомський світ”) тощо. У світі було написано й пишеться багато технофентезі різних напрямків, від протистояння магії та технологій, до їх поєднання, або магії як технології й навпаки. Я вже мовчу про кількість гібридних фантастичних світів.По-друге, в росії майже немає гарної фантастики. Я знаю про що кажу, бо багато читав російських авторів і моє негативне ставлення до російської фантастики почало формуватися ще в 2009 році, а остаточно сформувалося в 2015-2017 р. Вторинність та/або пропаганда - це 99% російської фантастики. Про це я знімав окреме відео і моя думка не змінилася.Що стосується технофентезі, в рф є лише один автор який писав оригінальне технофентезі й він не чистокровний представник “вяликой нации”, а українського походження, з тих, що відмовилися від себе та свого коріння заради служіння росіянам. Це Володимир Васильєв та його оповідання “Полювання на дикі вантажівки”, потім був цикл оповідань фанфікшену в жанрі технофентезі “Відьмак з великого Києва”, потім окремі романи типу “Технік з великого Києва”. Так, ядро цих історій - вкрай оригінальне технофентезі, згоден. На цьому все. Більше нічого оригінального, такого, що розвиває жанр на болотах не писалось. Так, я знаю про “Нє врємя для драконов” лукʼяненка, “Техномагію” перумова, метавсесвіт рудазова та ще десяток книг або серій, всі вони дуже вторинні й клонують ідеї Андре Нортон або Майкла Свонвіка. А що стосується Васильєва - в тому то й небезпека гарних російських авторів, бо читаючи його технофентезі можна поступово дійти до його “Відьмак з великої москви” та до чисто пропагандистських проектів в світі міжавторської літературної серії С.Т.А.Л.К.Е.Р. Тому ні про яке “в росії найбільше пишуть технофентезі” мова не йде, їх технофентезі закінчується ельфами на танках, які вчать сталіна воювати.Заперечувати існування реально гарних книг в росії я точно не буду, вони є і в різних жанрах. Але казати, що щось пишуть тільки там і воно найкраще -це перебільшення та меншовартість й тупість. Мало того, читаючи реально гарні російські книги, без пропаганди, все одно стаєш на драбину яка веде вниз то компосту з пропаганди, вторинності та російського “вялічія” та рашизму. Саме тому, я вважаю, що всю російську культуру треба відправити на вокзал, вручити валізу та хай їде в ростов, де їй саме місце. А в Україні це не потрібно. Досить вже озиратися на те, що є в росії, варто подивитися, що є в нас і в світі.