Три кванти опівночі | Одинак і Місяць” Юлія Сиромолот. Нова хвиля української фантастики #2Я...

📖 “Одинак і Місяць” Юлія Сиромолот. Нова хвиля української фантастики #2Я не можу сказати, що в цій книзі якийсь дуже закручений та оригінальний сюжет з купою неймовірних таємниць, частково так, але здебільшого вже на початку книги та ближче до середини зрозуміла історія людей, марсіві, корпорацій, Пошесті тощо. Мені здається, що це історія про людство та марсіві і, що важливіше, це історія окремих людей та окремих марсіві й одного одинака Умо Іллатана, який проходить дуже складний шлях особистої трансформації, щоб змінити порядок речей й зробити неможливе. Спочатку мені він не подобався, але десь всередині книги я почав зрозуміти, який саме шлях він проходить. І це не шлях тисячоликого героя, такий звичний для фантастики, а скоріше шлях одинака, свого й водночас чужого серед людей та марсіві. Й це виписано на високому рівні. Інші персонажі, як марсіві так і люди виписані теж дуже добре, причому письменниця врахувала відмінності фізіології, а головне - психіки та самосприйняття. Марсіві не равно люди, це різні види, які можуть співпрацювати або воювати - і от цьому в книзі присвячено багато часу. Враховано все - від звичок, побутових дрібниць та сприйняття світу до усвідомлення свого місця на Землі та соціальних інститутів. А головне, на мій погляд, як бачать майбутнє марсіві та люди і чого вони прагнуть.Цікаво описаний розрив між технологіями, коли одні технології занепали після Пошесті, то інші, такі як генетика та змінення свідомості вийшли на геть новий рівень, це вже скоріше схоже на магію постсингулярного світу. Та і марсіві без діла не сидять і їх біотехнології знаходяться на майже недосяжному для звичайних людей рівні. Звісно, що доступні вони далеко не всім, більшість живе так, як живемо ми, і якщо в Нижньому світі мобільний телефон ловить сигнал - то це вже велике щастя, бо вишки не працюють, а супутники падають з неба, до якого нікому немає діла. Лише одинокий іржавий та понівечений орбітальний ліфт нагадує, що колись людство прагнуло дістатися до зірок. Загальний занепад в якому яскраво сяють цятки просунутих технологій та майоріє на обрії надія на розвиток і відновлення. Так би я охарактеризував світ, який зʼявився після Пошесті.У письменниці приємний літературний стиль, такий, що легко читається, буквально на одному диханні. І її сильні сторони - це, на мій погляд, вміння створювати атмосферу постапокаліптичного світу та логіка, яка лежить в основі створеного світу. Особисто для мене було тільки два реальних недоліка в цьому романі. Перший - це те, що всередині сюжет втрачає свій темп, всі події уповільнюються й після динаміки першої половини книги таке враження, що все раптом зупинилося. Але, я не можу сказати, що ця частина книги не цікава і вона якраз потрібна, щоб показати суспільство марсіві та їх погляд на людей та історію Пошесті. Ну і другий недолік в тому, що, як мені здалося, є якась трохи зайва мелодраматичність наприкінці книги, хоча до цього ніщо на неї не натякало. Ну і те, що для мене є недоліком, для вас може бути перевагою. В будь-якому разі це не завадило мені отримати задоволення від книги.Все, що я міг сказати без спойлерів, я вже сказав, додати майже нічого. Особисто я вважаю роман “Одинак і місяць” гарним представником нової хвилі української фантастики і точно буду читати продовження цієї історії. вже зайняв чергу на примірник з автографом авторки.#КаджитЧитає #НФ #ОдинакІМісяць #ЮліяСиромолот📱 Ютуб-канал “Три кванти опівночі” |🤑 Підтримка каналу