У світлі останніх подій дещо так зачепило (бо є особистий досвід), тож знов і знов поверталась до теорії ігор. Умова "або я, або інший" - ультимативна модель, у якій "керівництву" пропонують обговорювати не реальні факти та можливі наслідки, а обрати ту чи іншу сторону під загрозою втрати однієї з них.У теорії стратегічного конфлікту Томаса Шеллінга погроза працює лише тоді, коли здається достовірною. Тож той, хто висуває ультиматум, має переконати всіх, що справді готовий піти ва-банк, навіть якщо це завдасть шкоди не лише опонентові, а й системі, до якої він сам належить, і, зрештою, країні.У подібних стратегіях сила тримається не на переконливості аргументів, а на демонстративній готовності підвищувати ставки й загострювати конфлікт до рівня, на якому можлива розплата для всіх стає значно вищою за потенційний виграш .Важко назвати це переговорами або ж дебатами про найкраще рішення для держави. Радше це примус до вибору в умовах, де програти можуть не лише безпосередні учасники конфлікту.