Canal Меланія Подоляк - @melaniyapodolyak - №1969
Сьогодні такий самий день, як був два роки тому, коли я бачила тебе востаннє. Я прокинулась в тій самій квартирі і на тій самій вулиці, з якої ми вдвох поїхали назустріч твоїй смерті. Відчуття тяжкі і дивні.Про смутне. За останній час я розівчилась вітатись з тобою в тебе на могилі, коли приходжу. Мабуть тому, що я не відчуваю тебе там більше. Одного дня я прокинулась, і відчула, що ти і справді пішов далі. Те місце дуже символічне і важливе, але воно вже не про твою присутність. Для мене тепер вона просто всюди – від дрібниць до глобальних речей.Проте це не означає, що я про тебе забула. Власне, я в той чи інший спосіб згадую про тебе кожного дня, і я завжди тебе любитиму, хоч і по-іншому, ніж колись. Але за останній рік я чітко відчула, що ти більше не належиш тільки мені. Ти завжди був більшим за індивідуальну памʼять, але зараз це відчувається щоразу сильніше.Про хороше. Я живу далі, я цього хочу. Живу непросте, але цікаве життя. Багато в чому ти б мною пишався. Багато на що закочував би очима і бурчав. Але здебільшого б пишався і радів — я це точно знаю.Я безмежно тобі вдячна за все, чому ти мене навчив. Грішним ділом часом думаю про деякі речі: «слава Богу, що Андрій цього не бачить і не застав». Це дурня, звісно, бо краще б бачив і застав – навіть таку скруту – але є, як є.Я зробила все, що обіцяла. Щось було тяжче, щось легше, щось дуже боляче. Я буду продовжувати далі, звісно. Але слова я дотримала.Сподіваюсь, тобі там за нас всіх не соромно. Принаймні, ми все робимо для цього. Передавай привіт Льоші, Саші і всім хлопцям. Скажи, що я дуже вдячна їм за своїх нових посестер – хоча краще б не так і не тоді. Ми тримаємось купи, наскільки можемо.По заданію, пане капітан❤️
4520
25-08-25 13:35