🎓 «Що розкаже першокурсник?» | Знайомимося з Поліною Ткаченко
Продовжуємо нашу рубрику, у якій першокурсники Факультету педіатрії діляться своїми історіями, захопленнями та першими враженнями від навчання в НМУ.

Сьогодні наша героїня Поліна Ткаченко, 17 років, яка професійно займається акробатичною гімнастикою, вивчає іноземні мови та вже має власне бачення майбутнього в медицині.

— Розкажи трохи про себе. Чим захоплюєшся поза навчанням?
— Я професійно займаюся акробатичною гімнастикою та неодноразово посідала призові місця на змаганнях як в Україні, так і за кордоном. Дуже люблю вивчати іноземні мови, наразі практикую англійську, іспанську та французьку. А ще я старша сестра, і саме завдяки молодшій сестрі з дитинства часто стикалася з темою дитячого здоров’я.

— Чому ти вирішила пов’язати своє майбутнє саме з медициною та педіатрією?
— Моя молодша сестра має алергію та бронхіальну астму, тому я змалечку бачила, як часто їй доводиться відвідувати лікарів і наскільки непросто дитині проходити обстеження та лікування. Мені завжди хотілося підтримати її, заспокоїти й зробити цей процес хоча б трохи легшим.
Думаю, саме цей досвід значною мірою вплинув на мій вибір майбутньої професії.

— Ти кілька років проживала за кордоном. Чи вплинув цей досвід на твоє бачення медицини?
— Так, я мала можливість побачити інший підхід до медичної допомоги. Особливо помітною для мене була різниця у ставленні до дітей: більше уваги приділяють їхньому комфорту, спілкуванню та поясненню того, що з ними відбувається.
Це показало мені, що українській педіатрії є куди розвиватися, і в майбутньому я хотіла б бути частиною цих змін.

— Чому, маючи можливість навчатися за кордоном, ти все ж обрала Україну?
— Мені хочеться отримати якісну медичну освіту саме тут, а згодом використовувати свої знання та досвід для розвитку української медицини й педіатрії. Для мене це свідомий вибір і можливість у майбутньому зробити власний внесок у свою країну.

— Якими були твої перші враження від навчання в медичному?
— Спочатку перший курс здається просто величезним! Стільки нової інформації, термінів і предметів, що іноді навіть не розумієш, як усе це запам’ятати.
Але мені одного разу сказали: «Зараз це як Дніпро, а потім ти просто береш ложечку і потихеньку-потихеньку його випиваєш».
Думаю, це дуже добре описує навчання в медичному: головне — не намагатися охопити все одразу, а рухатися маленькими кроками.

💙 Історія Поліни про те, як особистий досвід, щире бажання допомагати та усвідомлений вибір поступово формують майбутнього лікаря.

Бажаємо їй натхнення, наполегливості та якомога більше приводів пишатися своїм шляхом!