Якщо в трубах залишилася вода, розчинений у ній кисень швидко витрачається на окислення металу. Без циркуляції та деаерації (видалення газів) утворюються локальні осередки іржі — фітинги (наскрізні виразки). Аерація при частковому заповненні:Якщо труба заповнена лише наполовину, на межі розділу води та повітря корозія йде в рази швидше. Це «найслабше місце», де метал стоншується по всій довжині. Мікробіологічна корозія:У застійній воді при сприятливих температурах розмножуються сульфатредукуючі бактерії. Продукти їхньої життєдіяльності створюють агресивне середовище, яке «проїдає» сталь навіть швидше, ніж звичайний кисень. Зовнішня корозія та деградація ізоляції:Зовні на труби впливає ґрунтова волога. Якщо теплотраса не гріється, ізоляція не просихає, а конденсат накопичується під шаром утеплювача. Це призводить до швидкого гниття металу ззовні. Замулювання та відкладення:Зважені частинки, які раніше були в потоці, осідають на дно, утворюючи щільний шар шламу. У майбутньому це погіршить прохідність та стане зоною під шламової корозії. Запірна арматура «закислюється», ущільнювачі та прокладки пересихають, що при пуску створить додаткові осередки аварійної небезпеки. В результаті, після тривалого простою без проведення робіт з консервації теплотраси, запуск такої мережі створить загрозу масованих лавинних аварійних поривів, оскільки витончений метал не витримає робочого тиску. А в гіршому випадки приведе до неможливості подвльшої експлуатації