«Тільки через мій труп» Свіні Бу★★★☆☆Багатообіцяюча завʼязка, красивий розвиток подій, абсолютно бездарна кульмінація і скомкана розвʼязка. Вайб: Гаррі Поттер вбив того, кого не можна називати, не в 7 книзі, а одразу після того, як Геґрід подарував йому сову.Мені сподобалось те, що я бачила на сторінках – яскраві фарби, сцени, які хочеться розглядати. Прямо не комікс, а морозиво, яким так і хочеться посмакувати. Гарні герої, магія, багато тварин. Окрім кількох візуальних огріхів (таких як використання однакового плаского патерну на одязі у всіх учнів), нема на що жалітися.Проте сюжет… Спочатку все було досить непогано: відьмацька школа, учениця йде в таємний ліс і зникає безвісти, а її подруга в розпачі розпочинає пошуки. Почали зʼявлятися загадки, маленькі співпадіння, цікаві знахідки. Далі прошу пробачення, але будуть спойлери. Без них не пояснити мого обурення.На екваторі книги зʼявилося відчуття, що авторці поставили терміновий дедлайн по завешенню історії, тому вона дає підряд кілька очевидних підказок, однією сценою зводить заклятитих ворогів і робить їх друзями, вони швиденько знаходять спільного ворога, який, в принципі, і не ховається, наказують його, і всі продовжують жити своє життя. Я розчарована. Але все було дуже красіво.