Сьогодні у Львові загинула наша патрульна.Не знеособлена «одиниця в зведенні».Не «представник системи».Жива людина. 23 роки. Молода дівчина, щойно вийшла заміж. Чоловік - теж патрульний.Ще десятки людей отримали поранення, серед них - 11 патрульних. Всім надано необхідну медичну допомогу на високому рівні.Вона поїхала на виклик. Як робила це десятки разів до цього. Бо так працює патруль - отримав повідомлення, заскочив у службове авто, поїхав. Ніхто не знає, що чекає за тією адресою. Але виклик відпрацювати маєш. Бо там потрібна твоя допомога.Сьогодні це був теракт. Ворог підступний, безпринципний і безжальний - це вже ні для кого не новина.Але сьогодні ще для однієї родини світ зупинився.Я бачу, як часто в суспільстві звучить: «поліція така» або «поліція не така». Але поліція - це не абстракція. Це хлопці й дівчата, які після зміни їдуть додому до дітей, чоловіків, жінок, батьків. Або не їдуть…Поліція сьогодні служить в умовах потрійної небезпеки у порівнянні з мирним часом. В умовах обмежених ресурсів. Частина наших людей - на фронті, в складі Бригади «Хижак» навалює ворогу. Частина - щодня в «тилу», який уже давно не є повністю безпечним. Ми несемо службу під сиренами, під ризиком диверсій, під постійним психологічним тиском.Коли ви бачите патруль - пам’ятайте: ці люди стануть між вами і небезпекою. Ми поїдемо туди, куди більшість буде боятись навіть наблизитися. Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю загиблої посестри. Але продовжуємо служити нашому народу. І коли станеться чергова біда, саме поліцейські першими зайдуть у темряву…Світла памʼять загиблій.Сили її рідним.І підтримки всім, хто продовжує служити Україні.