Андрій Бондар

Ісус Христос диктує диктант
національної єдності
українцям

Перше речення йде як по маслу
Читець почувається як риба у воді
Паства встигає за Ісусом ідеально

Вже на другому реченні народжується
Легке незадоволення
По той бік радіоетеру
Ідентифіковано незрозумілі слова – «бісер» і «льоха»

Ісусові стигми починають чухатися

На третьому реченні Ісус ковтає кілька голосних
І двічі – двічі! – вдається до злочину мʼякого «ч»

«Що за мудило – стогне потойбіччя радіоетеру –
Де він учив нашу мову і хто йому дозволив
Читати нам диктант!?»

Ісус відчуває шкірою лихе
Відчуває але диктує далі
Ісус відверто хоче сподобатися
Бо вперше прийшов сюди вдруге
І отець небесний йому приділив випробування
Не велике й не мале –

Продиктувати диктант

І ось він диктує

Четверте речення занадто повільно
І з якимось дивним акцентом
Від якого народу хочеться ригати

Пʼяте речення занадто швидко
Ніби обпікаючи піднебіння невидимим пельменем
Обпікаючи душу народу

«Краще вже б Астафʼєвій дали» –
Сичить крізь зуби суспільство

На шостому і сьомому реченні
Радіоетер червоніє від злоби
«Розіпніть Його!» – кричать наддніпрянці голосом Нечуя
«Та хто він такий?!» – чудуються галичани
Не впізнаючи свого

Ісус Христос диктує:
«Будьте добрі як діти»

Юрба ставить кому крізь скрегіт зубовний
Ісус не відає що таке коми
Крапки його стигм нагадують про римські цвяхи
І починають стікати кровʼю

«Отче! – кричить подумки Ісус –
Навіщо ти мене покинув?
І де Марія Магдалина?»

Кричить і диктує не відаючи що таке
Волошки в житі і сахарня на березі Псла

Диктує і закопує себе живцем
У товщі любові дивного народу

Імʼя якому Легіон