МЕНІ МОЖНА. У 52 я нарешті собі це дозволила.

Хоча страшно. Всередині ще є супротив. Але в це йду

Ще в дитинстві, коли я бачила, як танцюють дівчата, мене це неймовірно захоплювало. Я попросила маму відвести мене на танці. Пам’ятаю, як дивилася на них і відчувала: я теж так хочу.

Але через те, що я була високою, мене віддали у групу, яка була на кілька років старша. Десь хтось засміявся, десь щось сказав, а далі я, мабуть, сама придумала ще багато історій і вирішила: я незграбна, танці не моє.

Пізніше я любила танцювати на дискотеках, але це відчуття нікуди не зникло. Я часто думала, що недостатньо гнучка, що не вмію, що виглядаю незграбно. І тому навіть тоді, коли хотілося танцювати, часто не йшла.

Перед ковідом я знову відчула в собі сильне бажання займатися танцями, встигла взяти кілька уроків, але все перервалося.

Під час карантину ще пробувала займатися вдома, але й ця спроба поступово зійшла нанівець. Я остаточно вирішила: «Ти не для танців». І закрила в собі цю мрію.

Але поскільки я багато працюю з жінками і однією з ключових тем є «Мені можна», я чесно подивилась, що досі не дозволяю собі я.

Мені можна хотіти, змінювати, починати те, чого раніше не наважувалась робити. Мені можна будувати життя не тільки з того, що правильно, потрібно чи прийнято, а й з того, чого насправді хочеться мені.

Я бачу, як жінки, дозволяючи собі свої бажання, починають по-іншому будувати стосунки, діяльність, фінанси і саме життя. З моїм супроводом вони починають ЖИТИ своє Життя

І я відчула, що є одне своє «можна», яке я давно собі не дозволяю. І це якраз танці.

Ще навесні я дивилася студії, збиралася піти, але щось не складалося. А коли серед учасниць нашого варшавського бізнес-ком’юніті Level Up Women з’явилася Olga Krasina, яка вчить танцям, я зрозуміла: це мій шанс. І лише зараз пішла.

Учора було четверте заняття.
І мені досі страшно, що я не зможу, що залишуся незграбною, що мені не вистачить гнучкості. Бо, якщо чесно, незграбна я ще більше, хоча Оля мене переконує, що це точно не так)))

Але тепер я знаю: мені можна вчитися, мені можна не вміти, мені можна починати з нуля. І мені можна танцювати так, як мені хочеться.

Як вам відгукується ця тема? Як з цим у вас?