Сидимо зараз з батьками чоловіка і говоримо про життя. І знаєте, що мене найбільше вражає - вони абсолютно спокійно говорять про те, що це вже останні роки.Без страху. З вдячністю.Ми згадуємо їхній шлях, їхні рішення, їхню пару, і в цих розмовах стільки тепла і прийняття. Вдячність за те, що прожили разом майже 60 років. Вдячність за життя, яке було і є. Так, зараз непросто зі здоров’ям, але в усьому іншому - дуже багато світла.І для мене це зараз дуже сильний момент. Бо я бачу, як виглядає життя, коли в кінці є не жаль і не страх, а відчуття “я прожив(ла) добре”.І ми говоримо про прості, але дуже важливі речі. Про те, що вони завжди обирали себе і свою пару. Не дітей на перше місце, а саме одне одного і своє життя. І, можливо, саме це дало таку глибину їхнім відносинам.Я зараз дуже їм вдячна за ці розмови. І собі - що я їх почала.Якщо вам буде цікаво, я поділюсь тим, що саме їм допомогло пройти цей шлях разом.А поки просто для себе обираю: сіяти і далі своє життя свідомо.Сіяти любов, повагу, вдячність.І обирати себе, поважати свою пару. Обирати ЖиттяБо саме це ми будемо пожинати потім.Люблю тебе, ЖиттяP.S. сьогодні багато вам ділюсь особистим. Бо 2 дні з батьками поряд, і хочу свій сттан передати. Сподіваюсь, вам це корисно