Mirrors and Tides — Burdening (2017)БЕЛЯЯЯЯТЬ Я ТААААК ЛЮБЛЮ ХАОТІК ХАРДКОР За стільки часу, шо я не слухав цей жанр, я вже встиг забути, шо в ньому поєднуються ламані істеричні рифи і рівні розпанковані ритми, під які так і хочеться тустепити, а я і одне і друге ну дуже вже люблю. Хто ж би міг знати, шо я це знайду в цьому гурті.Для контексту: не так давно я наткнувся на цей альбом в спотіку, і одразу згадав, що я пам'таю цей гурт по назві і обкладинці альбому, бо слухав його ще на моменті виходу, коли вчився в школі. Як воно звучить я взагалі не пам'ятав, тому був впевнений, що це якийсь масний металкор, який я зараз виплюну і не дослухаю, але про всяк випадок зберіг, щоб не загубити. Ооооох, який же я радий помилятися! Відчуваю себе так, наче знайшов улюблену іграшку з дитинства — дуже роз'їбався від неочікуваного задоволення від прослуховування.Єдиний мінус цього альбома — дуже мало: всього 17 хвилин, а таке хочеться слухати довше. Ще цікаво, що тут альбом навпіл ділить акустична емо пісня, і вона мені теж дуже сподобалася. Та і взагалі тут звук кайфовий, бо він в міру гаражний і сирий, саме так і має звучати хардкорЧерез нестачу хронометражу заодно прослухав і інший їхній альбомKnowing (2013) (Redux 2023)) Перевидання їхнього дебютного альбому до десятої річниці виходу. У ньому пісні уже будуть подовші і без акустики, але загальна енергія і хаотика зберігаються. Особливо нічого додати немає, але разом ці два релізи вже звучать достатньо, так як становлять цілих 40 хвилин тривалості👍