🙂🙂🙂🙂🙂 🙂🙂🙂Привіт.Я сьогодні до тебе без поспіху. Просто посидіти і погомоніти.Я давно помітила одну річ:коли я перестаю думати про те, чого мені бракує, а зосереджуюся на тому, що вже є, життя виглядає значно стійкішим.Так, у мене також бувають не ідеальні дні.З роботою, справами, втомою, думками.Але є кілька речей, які не дають мені валитися з ніг - і я почала це помічати.Мене тримає режим.Не тому що я «дисциплінована», а тому що психіці потрібна передбачуваність.Одна і та сама кава. Знайомий маршрут. Звичні дрібниці.Мене тримає дім.Місце, де не треба бути зібраною.Де можна мовчати, бути розпатланою і не пояснювати, що з тобою.Мене тримають маленькі радощі.Не глобальне щастя, а конкретні речі:теплий плед, музика, тиша, кіт, серіал, нормальна вечеря.Мене тримає дозвіл собі бути «звичайною».Без героїзму.Без «я маю ще трохи потерпіти».Я вмію вчасно зупинитись - і це теж сила.І ще мене тримає одна проста думка:я не починаю з нуля.Навіть у складний день у мене вже щось є.Якщо сьогодні і ти тримаєшся на простих речах -це не мало.Це і є те, що дає можливість жити, а не виживати.Стабільність може і не виглядає яскраво, але саме вона дає можливість дихати.Я хочу, щоб ти сьогодні звернула увагу не на те, що ще попереду, а на те, що вже у тебе.Бо інколи мати все - це мати опору, навіть у звичайний день ❤️