*непопулярна думка*говоримо про музику. я та людина, у якої більшість треків була російськомовною.я від них відмовилась тільки завдяки очікуванням, що ось-ось шось да буде, наша муз індустрія вжух і розвинеться. пройшло вже майже три роки, а по факту цього не сталося. стало краще — факт. стало так, щоб заповнити прогалину якісної музики, від якої я відмовилася — ноуп. зараз я розумію, шо то певно так швидко і не могло статися, бо ми почали literally з нуля, в багатьох жанрах взагалі не було заповнення ні я ко го. так, багато що пишуть, але це якась в більшості своїй люта хуйня. я говорю саме про андеграунд. ну ти слухаєш і розумієш, що це дійсно байрактарщина, що стає [перепрошую] соромно.я не проф критик, я просто юзер, який дуже наполегливо намагався та все ще намагається знайти вітчизняні діаманти для свого плей-листу. та на даний момент це виглядає майже нездійсненним. а знаєте що буває, коли щось старе забирають, а новим заповнити не можеш? тоді рано чи пізно ти повертаєшся до старого, ось що відбувається. і це трабл.чи є якесь моральне право засуджувати той особистий вибір людини саме наразі — навряд чи. бо навіть якщо ти зробив над собою зусилля в минулому, але ситуація в теперішньому тебе не влаштовує, а до утопічного майбутнього незрозуміло скільки чекати, — то це зусилля втрачає сенси. це те, що відчуваю зараз я. бо всі зусилля, особливо вольові, мають робити твоє життя кращим та комфортнішим, а не відповідати чиїмось очікуванням. ну в нашому суспільстві наразі про таке взагалі страшно говорити, а то відразу набирається шакалячий експрес експертів осуду. ситуація і смішна, і сумна. та й стосується далеко не тільки музики. імхо.