А шо так можна було?

Cтудент Каліфорнійського університету в Берклі заснув під час лекції з математики, а після лекції прокинувся від шуму студентів.

Він побачив два математичних рівняння на дошці і вирішив, що це домашне завдання.
Але коли почав їх вирішувати, то здивувався адже вони (пряма мова) «були дещо складніше ніж зазвичай».

Тим не менш, він не побоявся піти до бібліотеки, щоб знайти матеріали та попрацювати щоб вирішити завдання.

На наступній лекції він побачив, що лектор не питає про задані рівняння.
Тоді студент запитав: "Професор , чому б вам не запитати завдання, яке дане на попередній лекції?"
-Це не завдання. Навпаки, я презентував вам приклади математичних задач, які наука загалом і науковці дотепер не змогли вирішити!

Студент здивувався і сказав: "Але я його вирішив!»

Вирішення цієї проблеми було зареєстровано в Каліфорнвйському університеті студентом Джорджем Данцігом, і пов'язані з цим питанням, виставлені в університеті навіть сьогодні

Данціг подолав це з однієї причини: тому що, під час сну, він не міг почути, як лектор казав: "До сьогодні ніхто не зміг їх вирішити".

Саме тому він був впевнений, що їх можна вирішити.

Отже: зазвичай наш розум індокринований негативними попередніми налаштуваннями. Ми заздалегідь знаємо нескінченний перелік всього того що в житті нам «не світить». Просто тому, що заздалегідь хтось нам повідомив про це.

Висновок
Цей приклад нас вчить, що всі ми можемо все більше ніж ми самі про себе думаємо. Як би важко не було і хто б тобі заздалегідь авторитетний не сказав, що цього тобі «не світить».