Знов мені кажуть - пиши. А я знов не знаю, про що. Про «жити життя» хай пишуть пісєчкі, їх вистачає. Про плісняву, яка поглинає всі догмати порядності та закону, хай пишуть ті, хто на цьому добріше розуміється. Може написати про суспільство, яке з повії зробило блогера з мільйонними підписками та нульовим сенсом? Та теж все без мене сказали.Може ще про одну картаву потвору, якій кидають гроші українці, щоб воно ригало та несла хуйню? А може про непопулярне? Про те, що прямо зараз мій друг вже три тижні знаходиться на позиції на нулі? І буде там надалі, бо змінити їх немає ким.А може про те, як знущається з хлопців командування, вимагаючи, щоб хлопці самі собі купляли геть все, мовляв беріть кредит, хай ваші жінки продають квартири і таке інше…Може про те, що в невеличкому, але прифронтовому місті в занюханому кіоску шаурма коштує 240 гривень, а курка гриль- 600, бо там війскові.Може написати про тих, хто на піні з рота верещіть про 100К, які вони «заробляють». Або про тих, які наголошують про військовий збір, мовляв, вони вже донатять. І відʼєбіться від людей, бо самим не вистачає.Це велика частина нашого суспільства, шановні. За моїми спостереженнями - переважна. Яка живе собі своє найкраще життя, відкриває шаурмичні в прифронтових містах, підтримує силіконових хвойд з їх узкоговорящімі щелепами. Та розказує, як вони а втомилась від війни.А тим часом хлопці на такому виснаженні, на такой втомі, на такому останньому нерві…Ті, хто насправді втомився від війни, потребує нашої допомоги щодня. Ті, хто дає змогу жити всім нам, кожного дня віддаючи свої життя. Допомагайте живим, тим, хто боронить. P.S. На тлі всього цього я думаю про те, що мій племінник вже вище за свого брата. І що це вже ніколи не побачить мій брат. Ніколи…Долучайтесь до допомоги. Будь ласка. 4441111062494152