Яна про Літературу 🫡 | Роман «Едем» Станіслава Лема — якась дуже дивна штука. Суть така.Космі...

Роман «Едем» Станіслава Лема — якась дуже дивна штука. Суть така.Космічний корабель невдало приземлився на незнайому планету. Відтак колективу мужчинок треба час, щоб усе полагодити. Керовані цікавістю, вони починають досліджувати цивілізацію, порядки якої їм невідомі. І от головна проблема для мене: герої все міряють людськими мірками. Найменша дрібниця, на їхню думку, має пояснюватися з їхнього досвіду суспільства. Наміри жителів іншого соціуму незвіданої планети ці люди теж обґрунтовують крізь свій світогляд. Це так егоцентрично й тупо! Наприклад, бачать вони жителя цієї планети. Це таке желеподібне велетенське створіння, зелененьке. Ну краса. Мандрівники чомусь вирішують, що в нього мають бути очі і ніс (здається). Чому істота за тисячі світлових років від Землі має виглядати як трошки викривлена версія людини? Згодом герої роблять висновок: ця гігантська желейка не має свідомості, бо вона гола. Як ці факти корелюються? Бо ж психологія довела! Нагадаю, людина взагалі вперше ступила на цю планету й жодних досліджень не проводилося. Абсурд.Прогнозуючи дії представників незнайомої цивілізації, герої очікують винятково агресивних дій, ще й говоряться ці судження з підтекстом на кшталт «ну шо ж від цих істот ще чекати». Хоча саме мандрівники є джерелом агресії на планеті. Наприклад, вони тримають у заручниках свого космічного корабля одну з велетенських желейок. Це миле створіння не завдає жодної шкоди членам екіпажу, хоча може, адже за розмірами переважає.Факт миролюбної поведінки екіпаж завзято ігнорує, готуючись до оборони від невідомо чого. Під кінець історії мужчинки знаходять спосіб вести комунікацію вже з другою велетенською желейкою, яка залізла до корабля. Вони поспішають дізнатися, як функціонує цивілізація. Звісно ж, людей не влаштовує отримана інформація. ! Ці бевзні починають міркувати, що ж їм зробити, аби принести справедливість і свободу населенню планети. Спираються герої, звісно ж, винятково на людську мораль, не особливо питаючи желейок, чи треба їм справедливість і чи взагалі в їхніх цінностях є таке поняття.Поки екіпаж сперечається щодо можливого порятунку планети, їхня справжня мораль вилазить назовні. Друга істота заражена радіацією і вмирає на очах. Тоді герої ухвалюють справедливе, гідне гуманістичних ідеалів рішення — продовжувати розпитувати створіння далі, допоки воно не змовкне, остаточно виснажившись. Так, це роблять ті люди, які протягом всієї книги обурювались жорстокості порядків планети.🫡 Лема я люблю, але в цей раз вийшов якийсь дуже дивний досвід з книжкою. Егоцентризм героїв страшенно дратував, на додачу робив їхні дії тупими. Краще вже «Соляріс» прочитати чи «Зі спогадів Йона Тихого».