Яна про Літературу 🫡 | ‍♂️ З острівного життя Туве Янссон. 👁️ Одного разу письменниця мусила ...

🧚‍♂️ З острівного життя Туве Янссон. 👁️ Одного разу письменниця мусила змінити острів. Він довго служив затишною глушшю для Туве. Втім, навіть у такому місці Янссон чи не переслідували журналісти з багатьох країн. Жінка взялася шукати новий острів, на якому вже мешкала б з коханою Тууліккі. Минуло кілька років — і пара знайшла надзвичайно далекий від суші клаптик землі з одним деревом — маленькою грушею. 💪Будівництво житла було непростим. Острів мав надзвичайно мало ґрунту. Тоді жінки зробили його самотужки у химерний спосіб. Взяли старі річні підбірки французького мистецького журналу, а зверху — багато водорослей. Так і з’явився ґрунт. З привезеним піском Туве і Туулікі навіть організували город, розташувавши його на найвищій точці острову. Картопля й щавель — врожай сильних панночок серед моря. 🍺Інколи траплялися подарунки від стихії: якось на берег прибило ящик з дванадцятьма пляшками контрабандної польської горілки. 🏘 Хатина, яку вони збудували, складалась з однієї великої кімнати. Вид з кожної сторони був настільки прекрасним, що жінки зробили вікна в усіх чотирьох стінах. Колодязя на острові не було. Воду Туве збирала після дощів у всілякі посудини та миски. За гарної погоди пара рушала до материка і збирала воду. 🐈‍⬛️ Крім білочки, товариством на острові була чорна киця, яку пара хотіла подарувати мамі Туулікі після смерті її собаки. Однак жінка не прийняла нового хвостатого — і так пара обзавелась кицею, що жила цілих шістнадцять з половиною років. Муркотунка тримала порядок на клаптику землі та не давала спокою птахам. 🐥Натомість Туве опікувалась крилатими. Навесні, коли ті гнідзувались, письменниця з надзвичайною обережністю рухалась островом, не заходячи на пташину територію. Коли пташки народжувались на світ, пернаті мами підходили аж до хатини і показували своїх малят(🥹) Чайки любили Туве — сідали на плечі, руки і навіть дозволяли гладити їх по пір’ю. 💌 Дні на цьому буремному клаптику землі для Туве минали у невтомній праці. Одним з обов’язків письменниця вважала намагатися відповідати на всі листи, що отримувала від читачів з усього світу. Відтак на кінець наводжу лист Янссон з острову до англійських дітлахів: Дорогі діти! Прямо зараз, коли я сиджу і пишу вам, на дворі бушує невеликий шторм. Крізь вікно я бачу, як Фінська затока накочується на мене потужними хвилями, і піна від прибою іноді заливає шибки. Осінь виє в димаря, і останні п'ять днів не пропливло жодного рибальського човна. Коли я переходжу острів у присмерку, щоб надійно прив’язати човен у затишному місці, неважко уявити, що тут водяться тролі, мумі-тролі та інші тролі, маленькі створіння та потаємні істоти без імен, яких — можливо — можна побачити зненацька пізньої осені.Мені було дуже весело, коли я писала про своїх тролів, і найбільше я розповідала про них тут, на острові. Можливо, тому, що вони стають реальнішими, коли ти самотній і навколо тиша.Одного дня я знайшла послання внизу на піщаному пляжі. Хтось склав із каміння та мушель таємне письмо, і я не можу думати інакше, як що це троль хотів сказати щось важливе. Можливо, попередити, що вода піднімається, або про блискавку, яка вдарила навпроти наступного дня.Тут величезні ліси, нескінченні береги та сотні тисяч маленьких островів, розкиданих у морі. Тому треба бути обережним, розрізняючи добрих і небезпечних тролів. Мумі-троль, безсумнівно, добрий троль.Він існував ще тоді, коли я була маленькою, і тоді він жив за піччю у Гельсінкі.Бувало, я бачила, як його очі світяться в темному кутку, або він дмухав мені в потилицю, коли я вимикала світло.Коли я стала дорослішою, я більше не бачила його. Мені шкода, що я втратила здатність бачити його. Можливо, ви її зберегли. І, можливо, ваші тролі не такі вже й відмінні від...фінських? Мумі-троль і я посилаємо вам купу привітань і бажаємо вам саме того, чого ви самі найбільше хочете