Наша група була вже трохи напідпитку, святкуючи вдалий підйом. Звісно, не все пройшло гладко - дон Жуан Педро впав у безодню, тож тепер чекаємо, поки він нас наздожене❄️Усі, хто дійшов, доліз чи доповз, трохи відпочили та сіли біля вогнища й по колу передавали один одному пляшку віскі - здається, Бушмілс з білою етикеткою.Ліворуч від мене сидів Ерлінг, праворуч - Паскаль Грос. Є в цьому певний символізм. Наші головні герої.- Ви були праві, бос, вони допомогли, - передаючи мені пляшку, сказав Голанд.- Так, вийшло справді непогано.- Чого ви такий стриманий?- Бо це тільки початок, мій друже. Насолоджуйтесь і відпочивайте🥂Я підвівся зі «столу» й очима дав зрозуміти Бруну та Габріелю, що нам треба відійти.Голанд і Грос сіли ближче й почали говорити про Дортмунд. Мабуть, хочуть обговорити феєричне чемпіонство Мюнхена.Втрьох ми відійшли до моєї палатки. Звідти я взяв маленьку пляшку Джека та пачку сигарок. Чомусь ніколи не міг курити, коли тепло чи спекотно. А коли мороз такий, стійкій - воно ніби гріє тебе🚬- Ви єдині, хто в мене залишився на наступний підйом. Решту задіяти ми не можемо.- Виходить, нам потрібні 13 нових людей?!- Так. І швидко - бо завтра вже в дорогу.Ми влаштувалися зручніше, розлили віскі по алюмінієвих кружках, і кожен почав накидати варіанти, хто б нам підійшов. Дуже різношерсті варіанти. Від старих знайомих на кшталт Вергілія до зовсім невідомих мені греків чи нідерландців. Не обійшлося й без суперечок🤩- Хто такий Броббі?! У тебе взагалі будуть нормальні варіанти?!- Та якщо ти не знаєш таких людей, то про що взагалі казать?!- Ніхто їх не знає!- Він друг Макелеле!- Йому теж за 50?!- Хлопці, заспокойтесь вже!Так минуло кілька годин. Загалом список вийшов на понад 20 прізвищ📑Я подякував своїм старожилам і вирішив уже одноосібно обрати з лонглиста тих, хто піде з нами.- Містер, це всього на один підйом. Дайте собі трохи творчої свободи, - влучно зауважив Бруну🤩