Побратим підняв чудову тему ностальгії за «старою доброю війною», коли навички та знання мали визначальну роль і всіх цих ваших FPV не було. І така ностальгія за «правильною війною» була завжди.
Ось, наприклад, що каже Лік у драмі Евріпіда «Божевільний Геракл»:

Бо що таке Геракл твій? Вклав чудовисько
Болотне - Гідру? Лева вбив Немейського?
Але ж подужав не руками голими,
Як похвалявся, - скористався зашморгом.
Тому така зухвалість? Через це б я мав
Гераклових дітей од смерті вибавить?
Та й хто він? Сильний духом? На словах хіба.
Долав лиш звірів. Чим ще похвалитись міг?
Тримав щита в лівиці? Чи із списом став
На ворога близького? Ні - стрілу пускав,
Лякливих зброю, будь-коли втекти готов.
Не лук ознака мужніх; доказ мужності -
Коли незмигно в першій лаві дивишся
На спис, що прокладає рани-борозни.

Минуло приблизно дві тисячі років. Змінилися зброя, обладунки й сама війна, але ностальгія нікуди не зникла.
У «Шаленому Роланді» Лудовіко Аріосто, вперше виданому 1516 року, Роланд захоплює вогнепальну зброю. Користуватися нею він не збирається. Разом із порохом і кулями він вивозить її у відкрите море й викидає за борт:

«Щоб через тебе більше ніколи
лицар не вважався відважним,
і щоб негідник через тебе більше не хвалився,
ніби він вартий стільки ж, скільки доблесний, -
залишайся тут, на дні.

О проклятий, о огидний пристрою,
створений у глибинах Тартару
рукою злого Вельзевула,
який задумав через тебе погубити світ,
до пекла, звідки ти вийшов, я тебе повертаю».

Але найкраще починається трохи далі. Аріосто вже від власного імені описує світ, у якому нова зброя все-таки перемогла:

«Здай, нещасний солдате, до кузні
всю зброю, яку маєш, аж до меча;
і візьми на плече рушницю чи аркебузу,
бо без неї, я знаю, платні ти не отримаєш.

Як ти, злочинний і мерзенний винаходе,
взагалі знайшов місце в людському серці?
Через тебе військова слава знищена,
через тебе ремесло зброї позбавлене честі;
через тебе принижені доблесть і чеснота,
так що негідник часто здається кращим за доблесного;
ані сила, ані відвага
через тебе більше не можуть бути випробувані в полі».

Кожне покоління військових має свою «стару добру війну», в якій усе нібито вирішували майстерність, навички та особиста мужність. І кожне наступне покоління винаходить якусь нову гидоту, яка цю прекрасну картину псує.