Канзі продемонстрував надзвичайні результати у розумінні інструкцій - зокрема, він виконував складні прохання, що містили до трьох послідовних операцій (наприклад: «візьми м’ячик і поклади його в коробку, а потім закрий кришкою»). Проте і він не продемонстрував самостійного ініціювання діалогів, спрямованих на отримання невідомої інформації. У найкращому випадку його поведінка вказувала на бажання або емоційний стан, але не на пізнавальну активність такого типу.Ці приклади стали підставою для численних критичних переосмислень самих підходів до вивчення мови у тварин. Стівен Пінкер у своїй праці «Мовний інстинкт» (1994) акцентував на тому, що здатність до побудови питань є однією з найсильніших відмінностей між людською мовою та всіма відомими формами тваринної комунікації. Пінкер наголошував, що за десятиліття експериментів не було переконливо продемонстровано здатність людиноподібних мавп самостійно формулювати питання. Навіть якщо тварина здатна повторювати жести чи комбінації символів, вона не демонструє здатності до справжньої граматичної продукції, яка включає зміну порядку слів, утворення питальної інтонації або граматичної конструкції.Когнітивіст Майкл Томаселло, автор численних праць із порівняльного аналізу мислення людини та приматів, також підкреслював, що тварини не демонструють тієї форми спільної інтенціональності та кооперативної комунікації, яка лежить в основі людського обміну знаннями. Його експерименти з розподіленим знанням, зокрема ті, де один експериментатор щось ховає, а другий цього не бачить, показали, що діти віком від 14 місяців уже розуміють контексти знання-невідання, тоді як мавпи - ні. У зв’язку з цим Томаселло дійшов висновку, що саме ці особливості людської соціальної когніції є необхідною передумовою для формулювання запитань.Питання має не лише лінгвістичну форму, а й когнітивну структуру: суб’єкт має усвідомити нестачу знання, оцінити наявність джерела, яке це знання може надати, сформувати запит у відповідному каналі комунікації, і врешті інтерпретувати відповідь. Жоден із цих компонентів не був переконливо продемонстрований у людиноподібних мавп. Навіть у випадках, коли мавпа стояла перед об’єктивною ситуацією невизначеності (наприклад, наявність кількох однакових контейнерів, один із яких містив їжу), вона не демонструвала активної ініціативи на кшталт «який?» або «де?». Її поведінка зводилась до вгадування або повторення попередніх патернів, що вже були позитивно підкріплені.Ці результати не применшують інтелекту приматів як такого. Вони здатні до планування, використання знарядь, соціального навчання, емпатії та розв’язання складних задач. Проте формулювання питань, як виявилось, є настільки глибоко людською здатністю, що переконливих прикладів її прояву не спостерігається навіть у тварин, які наближаються до людини на рівні 96-98% ДНК. Саме ця особливість сьогодні розглядається багатьма дослідниками як одна з найважливіших меж між людською мовою та комунікацією інших приматів.